Стр. 6 - rj_02_2016

6 “АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
ІСТОРІЯ АГРАРНОЇ НАУКИ 2016.2.5. УДК 63(091)
складових частин насіння” на здобуття наукового ступеня
магістра агрономії. Працював у с.-г. хімічній лабораторії Де-
партаменту землеробства Міністерства землеробства і дер-
жавних маєтностей при Імператорському Лісовому інституті.
Найвище визнання здобув, очолюючи мережу дослідних полів
Всеросійського товариства цукрозаводчиків як старший фахі-
вець з с.-г. частини Департаменту землеробства (1901–1917).
Фундатор Київського агрономічного товариства, Київсько-
го обласного союзу хіміків, голова Сільськогосподарського
вченого (наукового) комітету. Творча спадщина С.Ф. Франк-
фурта — близько 200 наукових і науково-популярних праць
з питань агрономії, аграрної економіки, агрохімії, переробки
с.-г. продукції, організації галузевого дослідництва та ін.
Учений встановив оптимальні норми висіву озимої пшениці
та ефективність від внесення фосфатних добрив, а також
їх післядії на посівах цукрових буряків. Розробив методичні
рекомендації агрохімічних досліджень із визначення вмісту в
ґрунті гумусу та аміаку, а в рослинах — фосфору і калію. Під
його керівництвом відпрацьовано технологію вирощування
цукрових буряків та їх переробки. У додатках — бібліографіч-
ний список наукових праць С.Л. Франкфурта (125 назв).
УДК 630:001:94(477)
2016.2.5. РОЛЬ УкрНДІЛГа У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІСОВОЇ НАУКИ / Ткач В.П., Мєшкова В.Л. // Лісівництво і
агролісомеліорація: зб. наук. пр. — Х., 2015. — Вип. 126. —
С. 3–16. — Бібліогр.: 32 назви. Шифр 547231.
Історія с.-г. дослідної справи, лісова типологія, гідро-
логія, лісовідновлення й лісорозведення, лісівництво й лісо-
знавство, селекція, екологія, захист рослин, моніторинг
та інвентаризація лісів, УкрНДІ лісового господарства та
агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького.
Висвітлено історію УкрНДІ лісового господарства та агро-
лісомеліорації ім. Г.М. Висоцького (УкрНДІЛГ), організованого
за рішенням РНК УРСР 23 грудня 1929 р. Ініціатори та фун-
датори його створення — Г.М. Висоцький, О.Г. Марченко та
О.Н. Соколовський. Узагальнено наукові здобутки науковців
УкрНДІЛГ, за якими побудовано оціночні шкали природної
продуктивності типів лісорослинних умов різних природних
зон України, розроблено систему діагностичних показників
лісових ґрунтів основних типів лісу Лівобережного Лісостепу.
Підготовлено рекомендації з ведення лісового господарства
в умовах радіоактивного забруднення. Визначено нормативи
оптимальної та мінімальної водоохоронної лісистості водо-
зборів малих і середніх річок; наукові засади регулювання
водного режиму ґрунтів в осушених лісах за допомогою
гідромеліоративних споруд і лісогосподарських заходів. Роз-
роблено наукові засади заплавного лісівництва, нормативи
оптимальної лісистості для різних природних зон і адміністра-
тивних областей України. Представлено рекомендації щодо
запровадження в Україні сертифікації лісів, проект критеріїв
та індикаторів сталого ведення лісового господарства. Перс-
пективні наукові завдання інституту вбачаються в удоскона-
ленні лісової політики, вирощуванні лісів, збереженні лісових
екосистем в умовах антропогенного впливу і поширення
шкідливих організмів; вдосконаленні моніторингу, а також
інвентаризації лісів, розробленні та впровадженні сучасних
інформаційних технологій у практику лісопродукування.
УДК 630:001:94(477)
2016.2.6. ВНЕСОК ПРОФЕСОРА П. С. ПАСТЕРНАКА У
РОЗВИТОК ЛІСІВНИЧОЇ НАУКИ / Ворон В.П. // Лісівництво і
агролісомеліорація: зб. наук. пр. — Х., 2015. — Вип. 126. —
С. 27–34. — Бібліогр.: 5 назв. Шифр 547231.
Лісова екологія, лісознавство та лісівництво, лісове
ґрунтознавство, лісова типологія, захисне лісорозведення,
лісова радіоекологія, учений у галузі лісівництва П.С. Пас-
тернак.
Відтворено життєвий і творчий шлях, внесок у розвиток
лісознавства та лісівництва, лісової екології відомого україн-
ського вченого, професора П.С. Пастернака. Був молодшим
і старшим науковим співробітником Інституту лісівництва
(1953–1956), директором Закарпатської лісової науково-
дослідної станції УкрНДІЛГ (1956–1964), директором Кар-
патської філії УкрНДІЛГ (1964–1968), директором УкрНДІЛГ
(1968–1994). Зосередився на проблемах відтворення лісів
Карпат, підвищення їхньої продуктивності та стійкості. За-
пропонував нові методи створення лісових насаджень на
еродованих схилах Карпат, розробив критерії для розмежу-
вання типів лісорослинних умов і типів лісу. Здійснював
керівництво великомасштабними дослідженнями з вивчення
впливу аеротехногенного забруднення на різні компоненти лі-
сових екосистем, підготував рекомендації з підвищення їхньої
екологічної стійкості. За його участі розроблені: лісорослинне
і лісогосподарське районування, природно-господарське
районування лісових ґрунтів, районування за небезпекою
забруднення природних вод стоками з с.-г. угідь, інструкція з
великомасштабного обстеження і картографування лісового
фонду, критерії оцінки стану лісових екосистем при нормуван-
ні аеротехногенного забруднення зовнішнього середовища,
кадастр типу лісу у зв’язку з промисловим забрудненням.
Наукова спадщина П.С. Пастернака — більше 280 наукових
праць. Створив власну школу лісівників-екологів, під його
науковим керівництвом захистили кандидатські дисертації
понад 30 науковців.
УДК 630:001:94(477)
2016.2.7. РОДОНАЧАЛЬНИК СТЕПНОГО ЛЕСОВЕДЕНИЯ
И АГРОЛЕСОМЕЛИОРАЦИИ (К 150-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖ-
ДЕНИЯ Г. Н. ВЫСОЦКОГО) / Ткач В.П., Мигунова Е.С. //
Лісівництво і агролісомеліорація: зб. наук. пр. — Х., 2015. —
Вип. 126. — С. 17–26. — Библиогр.: 20 назв. Шифр 547231.
Історія с.-г. дослідної справи, лісівництво, лісознавство,
агролісомеліорація, ґрунтознавство, учений у галузі лісів-
ництва Г.М. Висоцький.
Висвітлено основні віхи творчого шляху Г.М. Висоцького,
його внесок у розробку проблем степового лісорозведення.
Упродовж 12 років завідував Велико-Анадольською ділянкою
керованої В.В. Докучаєвим експедиції Лісового департаменту,
реорганізованою в 1899 р. у Маріупольське дослідне лісниц-
тво. В 1904–1913 рр. працював у Постійній комісії по лісовій
дослідній справі в Петербурзі. Ініціював створення УкрНДІЛГ
у 1929 р., був заступником директора по науці та консультан-
том. З 1926 р. керував роботою Бюро по лісовій дослідній
справі при Всеукраїнському управлінні лісами. Розкрито пе-
дагогічну діяльність вченого, читання курсів ґрунтознавства,
лісівництва і луківництва в Київському і Сімферопольському
університетах (1916–1923), в Мінському (1924–1926) і Хар-
ківському (1927–1930) сільськогосподарських інститутах.
Наукова спадщина Г.М. Висоцького — більше 200 наукових
публікацій у різних галузях природничих наук та відома шко-
ла лісівництва. Виявив низку закономірних змін у характері
рослинного покриву залежно від умов середовища, розробив
схему природних зон європейської частини СРСР з урахуван-
ням основних елементів клімату. Створив вчення про типи
водного режиму ґрунтів, вперше почав вивчати мікроклімат,
встановив закономірності розподілу мінімальних темпера-
тур на поверхні ґрунту у зв’язку з рельєфом і рослинністю.
Встановив закономірності приземних повітряних течій, що
викликають пилові бурі і перерозподіл снігу.
УДК 631.3:001:94(477)
2016.2.8. ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТ-
РА ВАСИЛЕНКА. 85 РОКІВ / Тіщенко Л.М., Москальова Н.П.,
Автухов А.К. та ін. — Х., 2015. — 256 с. Шифр 547165.
Історія вищої аграрної освіти, сільське господарство,
аграрне виробництво, машини с.-г., трактори, ремонтна
справа, енергетика, менеджмент, технічний сервіс, Харків.
нац. техн. ун-т сільського господарства ім. П. Василенка.
Книга висвітлює основні організаційні віхи провідного аг-
рарного ВНЗ інженерно-технічного профілю ІV рівня акреди-
тації — Харківського національного технічного університету
сільського господарства ім. Петра Василенка (ХНТУСГ).
Заснований в 1930 р. як Харківський інститут механізації
сільського господарства, відігравав особливу роль у розвит-
ку с.-г. освіти в Україні. Містить інформацію про ректорів
університету: І.Л. Шапошникова, Д.Є. Кудрю, А.Я. Ларова,
С.В. Васильєва, В.С. Цурко, Б.П. Радченка, Є.П. Виноградова,
М.К. Євсєєва, Т.П. Євсюкова, Д.І. Мазоренка, Л.М. Тіщенка.
Розкрито історію навчально-наукових інститутів: механо-
троніки і систем менеджменту, енергетики та комп’ютерних
технологій, технічного сервісу, переробних і харчових ви-
робництв, бізнесу і менеджменту. Наведено характеристику