Упрощенная HTML-версия
163
Висновки до розділу 3
1. На основі аналізу творчої спадщини П. А. Кочубея виділено основні
напрями його наукових пошуків: розвиток ландшафтного лісорозведення,
формування степових агроландшафтів і організація діяльності Згурівської
навчально-дослідної ферми.
2. Вирощування штучного лісопарку на низовинних територіях
Присупойського степу здійснено шляхом посадки молодих дерев на
попередньо осушену місцевість, площею 363,9 га. Зниження рівня ґрунтових
вод забезпечено дренажною системою з каналів і штучних ставків для
коригування збору і відведення підземно-поверхневих стоків. В
архітектурно-ландшафтну форму садибно-паркового комплексу включено
берегові насадження на схилах водозбору, навкруги штучних водойм і
вітрозахисні лісосмуги навколо паркових осередків, що сприяло захисту
дренажів від замулення, укріпленню берегів від розмиву, послабленню
випаровування з поверхні озер і меліорації прилеглих територій. Зміна
ґрунтових і кліматичних умов парку встановила сприятливі умови для
створення розплідників інтродукованих і акліматизованих рослин (сіянців або
саджанців).
3. Застосування площинної агролісотехнічної меліорації у степових
володіннях
П. А. Кочубея
визначено
економічною
доцільністю
трансформації довкілля. Впродовж 1850–1880-х рр. з метою формування
агроландшафтів сільськогосподарських угідь штучні лісонасадження у
вигляді левад зосереджено на площі 801,2 га. Складено антропогенний
ландшафт, основу якого становили агроценози: 30 частин ріллі, 7 частин
деревної рослинності, 8 частин пасовищ/сіножатей, 0,5 частини водойм,
0,4 частини ґрунтів непридатних для землеробства. Із паркових маточників
використано в лісопосадках хвойні та листяні рослини, акліматизовані до
степових чорноземів. В результаті штучного відбору видів флори, здатних
існувати спільно один з одним в даних умовах середовища, створено нові