Упрощенная HTML-версия
12
виявлення загальних тенденцій становлення сільськогосподарської дослідної
справи на території Російської імперії та системи галузевої освіти
представляють історичні нариси А. К. Чугунова [4] та М. В. Пономарьова,
оскільки викладена інформація подана за даними відділу сільської економіки
і сільськогосподарської статистики Міністерства землеробства і державного
майна [5].
На нашу думку, проблему збереження природних лісових ресурсів
другої половини ХІХ ст. найбільш детально викладено М. К. Срединським
[1]. Узагальнюючі праці з еволюції сівозмін у системах землеробства та
наука про ґрунт як самостійне природне історичне тіло В. В. Докучаєва [2] і
аргументація Д. І. Менделєєвим важливості вивчення метеофакторів [3]
пояснюють актуальність пошуку раціональних шляхів ведення землеробства.
Динаміку розвитку наукових пріоритетів П. А. Кочубея під час роботи у
громадських товариствах відтворено в працях М. І. Кокшарова
з мінералогії
[6] та В. А. Тихомирова [7], М. І. Сосновського, С. М. Велецького з історії
діяльності Полтавського товариства сільського господарства (ПТСГ) [8].
Наукові узагальнюючі праці другої половини ХІХ ст., що фрагментарно
уточнюють біографічні та творчі аспекти життя П. А. Кочубея,
представляють
його як
активного учасника суспільно-політичного життя
колишньої Російської імперії [9, с. 81]. Варто відмітити, що пересічні
українці асоціюють ім’я П. А. Кочубея, насамперед, зі статусом великого
поміщика-землевласника колишніх Полтавської та Чернігівської губерній
(додаток А). Більш обізнані кола громадськості знають його як голову
«Імператорського Російського Технічного Товариства» [10, с. 13] (додаток Б).
За відсутністю історіографічних праць, які б ґрунтовно висвітлювали
життєвий і творчий шлях П. А. Кочубея, саме такий обмежений обсяг
інформації дістався сучасникам у спадок з періоду імперської Росії та
радянської історіографії (додаток В).
Проблемно-хронологічний аналіз історіографічних матеріалів за темою
дисертації приводить до висновку, що інтерес до громадської та науково-