Упрощенная HTML-версия
116
масштабами лісорозведення перевага на боці
Згурівського зразку лісового
садово-паркового мистецтва, створеного П. А. Кочубеєм на 333 дес.
273 кв.саж. (363,9 га)
без будь-якої практичної допомоги ландшафтних
архітекторів і професійних садоводів чи лісівників.
Отже, процес лісорозведення на території маєтку П. А. Кочубея
розпочато з реконструкції природного рельєфу з метою покращення водного
режиму. Користуючись прикладним науковим досвідом європейських і
вітчизняних учених, експериментально визначено горизонти для проведення
гідротехнічної меліорації та зроблено осушення перезволожених ділянок
садиби. За допомогою ландшафтно-архітектурного підходу здійснено
насадження парку лісового типу, який забезпечив ґрунтозахисну і
стокорегулюючу дію на схилові ділянки. Особливість паркової композиції –
хвойні та листяні екзоти, висаджені масивами. До середини 1850-х років у
розплідниках парку П. А. Кочубея вирощено інтродуковані рослини та
породи дерев, адаптованих до умов природно-кліматичної степової зони
чорноземів.
3.2. Формування степових агроландшафтів
Історія розвитку агроландшафтів Полтавської губернії була історією
перебудови цілісної природної геосистеми. Сільське господарство
охоплювало значні території та десятками років все глибше впливало на
місцеві ландшафти. Найважливішою характеристикою змін, що відбувалися,
було прагнення забезпечити максимальну та довготривалу продуктивність
сільськогосподарських
культур.
Аналогічні
проблеми
вирішував
П. А. Кочубей на своїх розлогих земельних угіддях. У нього в Полтавській і
Чернігівській губерніях було 16,71 тис. дес. родових і куплених ґрунтів, до
яких додалися 14,55 тис. дес. його дружини [154, с. 548]. На Чернігівщині
більшість маєтків П. А. Кочубея складалися з природних лісових масивів
(Коляжинське, Новоселицько-Мочалищське лісництво Козелецького повіту;
Старо-Гутське лісництво Новгород-Сіверського повіту). На Полтавщині