Упрощенная HTML-версия
98
Слід зауважити, що за 60-річний період у відділі алелопатії під
керівництвом А. М. Гродзинського та його учнів Е. А. Головка, П. А. Мороза,
Л. Д. Юрчак, а також учених з інших установ колишнього СРСР було
підготовлено в галузі алелопатії кілька десятків кандидатів і докторів
біологічних і сільськогосподарських наук [114]. Виконано та захищено
оригінальні кандидатські та докторські дисертаційні роботи, присвячені
різним аспектам алелопатії: дослідженню алелопатичних особливостей
різних рослин – сільськогосподарських, плодово-ягідних, овочевих,
лікарських, технічних, ефіроолійних, деревних, трав’яних, декоративних,
лісових, сегетальних; дослідженню хімічної природи ФАР – колінів, що
виявляють алелопатичну дію на рослину; дослідженню ролі ґрунту і
екологічних умов для надходження ФАР та їхнього перетворення в довкіллі;
дослідженню кореневих виділень у рослин із рослинних популяцій
заповідних територій України і різних типів агрофітоценозів, а також
дослідженню летких екзометаболітів рослин та їхніх окремих компонентів.
Роботи з фітонцидології органічно вписалися у проблему досліджень з
алелопатії й дали в подальшому новий повштох для розвитку нового
напрямку – фітодизайну (вперше у колишньому СРСР було захищено
дисертацію з фітодизайну В.В. Снєжком (1983)). Таким же чином в
алелопатію увійшли інші напрями – антибіотики, гумусоутворення, мікробні
метаболіти супутнього рослинам мікробного ценозу тощо, у результаті чого
вона набула глобального характеру [47, с. 15‒16].
Л.Д. Юрчак провела кропітку роботу щодо з’ясування хронології та
напряму захищених дисертацій з алелопатії, у результаті чого було наведено
схему (дод. Е) наукових розробок від 60-х років минулого століття, де наочно
показано роботу співробітників відділу:
1)
природні фітоценози
(Т.М. Філіпович ‒ вплив кореневих виділень на
надходження поживних речовин у рослини (1966) [115]; Г.Є. Жамба ‒
проблема алелопатично активних речовин катрану серцелистного і
борщовика Сосновського (1969) [116]; Л.С. Ахов ‒ стероїдні сапоніни цибулі