Стр. 93 - yurchak-ev-k

Упрощенная HTML-версия

93
нагороди ‒ медаль «В память 1500-летия Киева» (1983 р.) та медаль «Ветеран
труда» (1985 р.) (дод. С).
2.4. Л.Д. Юрчак
послідовник
алелопатичної
школи
академіка А.М. Гродзинського
Українська алелопатична школа, що створювалася академіком
А.М. Гродзинським з 60-х років XX ст., стрімко розросталася, організовано
роботу єдиного у світі відділу алелопатії в НБС імені М.М. Гришка НАН
України, де було виплекано багато яскравих наукових особистостей. Серед
них вирізняються вчені першого покоління, хто безпосередньо стверджував
алелопатію як новий напрям у науці, співпрацював і спілкувався з видатним
Учителем і наставником. До цієї когорти належать: кандидати біологічних
наук ‒ Т.М. Філіпович, Н.І. Прутенська, В.М. Гайдамак, В.М. Олексевич,
Л.С. Середюк, Т.П. Буколова, В.В. Мітін; доктори біологічних наук ‒
Г.Г. Баранецький та П.А. Мороз, д.с.-г.н. Л.Д. Юрчак. Саме впродовж другої
половини 60-х ‒ початку 70-х років XX ст. 10 аспірантів та учнів
А.М. Гродзинського підготували та захистили кандидатські дисертації.
Розквіт досліджень з хімічної взаємодії рослин збігся із часом
призначення А.М. Гродзинського у 1965 р. директором ЦРБС АН УРСР ‒
провідної наукової та природоохоронної установи у галузі інтродукції та
акліматизації рослин в українській державі. Згодом до піонерів алелопатії
приєдналися д.б.н. Е.А. Головко, к.с.-г.н. Н.Н. Дзюбенко та Н.І. Петренко,
к.б.н. ‒ Г.П. Богдан, О.Ю. Кострома, В.А. Дерев’янко, С.О. Горобець,
Т.С. Шроль, Г.А. Побірченко; лауреат премії імені В.Я. Юр’єва,
к.б.н. Г.П. Кушнір; д.с.-г.н. В.Я. Мар’юшкіна та багато інших науковців.
У відділі алелопатії було створено сприятливі умови для всебічного
дослідження низки проблем, що охоплювали алелопатичну науку: методики
алелопатичних досліджень, механізму ґрунтовтоми в природних і штучних
екосистемах, підбору толерантних культур у змішаних посівах, впливу