Стр. 89 - yurchak-ev-k

Упрощенная HTML-версия

89
Л.Д. Юрчак виділяла й ідентифікувала бактерії, гриби, актиноміцети,
спороутворюючі мікроорганізми, а також досліджувала фітотоксичні
властивості ґрунтових мікроорганізмів.
У 1987 р. рішенням Президії Академії наук СРСР Л.Д. Юрчак присвоєно
вчене звання старшого наукового співробітника (дод. И 2); її призначають
науковим керівником тематики Державного комітету з науки та технологій
(ДКНТ СРСР) з інтродукції шавлії мускатної в Лісостепу України на
алелопатичних засадах, що було успішно завершено в 1990 р. У цьому ж році
вчена відсвяткувала свій 50-річний ювілей (дод. Л).
Наступного 1988 р. після тяжкої хвороби пішов із життя директор
ЦРБС АН УРСР, натхненник алелопатії в Україні та за її межами, генератор
ідей, учитель і наставник – Андрій Михайлович Гродзинський. Цю втрату
подію академічна спільнота колишнього СРСР і за його межами сприйняла
дуже болісно, особливо, співробітники відділу алелопатії Ботанічного саду. У
подальшому учні, соратники і послідовники академіка – Л.Д. Юрчак,
П.А. Мороз, Н.І. Прутенська, Е.А. Головко та багато інших учених гідно
продовжувалисправу, керуючись ідеямиталановитогонауковця і дослідника.
Четвертий етап
(1990‒2002) ‒ к.б.н., провідний науковий
співробітник відділу алелопатії Центрального ботанічного саду (ЦБС) НАН
України; дослідження інтродукованих АР.
Від 1990 р. Л.Д. Юрчак ‒
провідний науковий співробітник відділу алелопатії ЦБС (до 1999 р.) НАН
України, керівник госпдоговору № 76 із впровадження шавлії мускатної в
лісостепову зону УРСР; проведена по конкурсу науковим керівником теми
«Алелопатичні основи конструювання високопродуктивних стійких
шавлієвих агрофітоценозів в лісостеповій зоні УРСР». Результати своїх
досліджень Л.Д. Юрчак неодноразово доповідала на республіканських і
всесоюзних з’їздах та конференціях із проблем фітонцидів, алелопатії,
ґрунтової мікробіології, ефіроолійного рослинництва. Загальна кількість
наукових публікацій цього періоду перевершила 70, а протягом 1986‒1990рр. було
опубліковано 27 робіт, у тому числі вийшли друком «Рекомендации по