Упрощенная HTML-версия
85
післяжнивних решток як добрив, а також сидерального люпину як зеленого
добрива.
У 1971 р. Л.Д. Юрчак без відриву від планової роботи завершила
самостійні дослідження й успішно захистила дисертацію на здобуття
наукового ступеня кандидата біологічних наук. У процесі захисту роботи
наголошувалося, що здобувач Л.Д. Юрчак одержала надзвичайно великий
обсяг експериментальних даних та виявила здібності до детального
коректного їхнього аналізу, а практичні рекомендації молодої вченої є
корисними як для подальших досліджень, так і для практичного
землеробства. Більш детально розкрито зміст її наукових досліджень у
зазначеній сфері в підрозділі 3.1.
2.3. Діяльність Л.Д. Юрчак з розвитку екологічних основ
алелопатичної взаємодії рослин
ІІI період
(1971‒2010) – становлення та подальший розвиток ученої як
науковця. Оскільки означений період обіймає значний проміжок часу,
виокремлено п’ять етапів, які допомогли детальніше розкрити наукову
діяльність ученої:
Перший етап
(1971‒1975) – к.б.н., молодший науковий співробітник
відділу фізіології рослин ЦРБС АН УРСР; дослідження алелопатичних
особливостей люпину. У 1972 р. Л.Д. Юрчак отримала диплом кандидата
біологічних наук (МБЛ № 016276) (дод. И 1) і у тому ж році проведена по
конкурсу на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії
алелопатії ЦРБС АН УРСР. У цьому статусі вона продовжувала роботу з
поглибленого вивчення мікробіологічних досліджень сидеральних
властивостей люпину: вивчала питання алелопатично активних сполук
водних екстрактів та ЛР, що утворюються при розкладанні люпину та
докладніше – вплив активних метаболітів мікроорганізмів на його
перегнивання тощо [102–104].