Упрощенная HTML-версия
82
наукового напряму в Україні – алелопатії, а для молодого спеціаліста
Л.Д. Пилипенко розпочалося наукове життя [100].
В Інституті ботаніки майбутня вчена спілкувалася і переймала досвід у
науковців різних поколінь: старшого ‒ А.Г. Гончаров, В.А. Гарнага,
А.Н. Закордонець, М.Ф. Макаревич; середнього ‒ А.М. Гродзинський,
К.М. Ситник, Л.О. Ейнор, Р.Ф. Процько, О.Б. Бойчук; молодого ‒
Л.І. Мусатенко, Т.М. Філіппович, Н.І. Мохова,
А.Г. Батрак, Л.С. Драбкіна,
Т.Я. М'якушко та інших. Загальна атмосфера, що панувала в Інституті
ботаніки, сумісні засідання відділів, наукові дискусії, в яких учені
відстоювали свої погляди, позитивно вплинула на становлення наукової
свідомості Л.Д. Пилипенко.
Слід зазначити, що новий напрям – алелопатія – у наукових колах
Інституту ботаніки сприймався скептично і спочатку не набув належної
підтримки наукової спільноти, адже поняття «продукти життєдіяльності
рослин» було надто широким і нечітким. З огляду на це, А.М. Гродзинський,
на той час с.н.с. відділу фізіології рослин і очильник групи молодих
науковців, вирішив відстоювати свої погляди щодо хімічної взаємодії
рослин, ґрунтуючись на новітніх експериментальних даних [62, с. 10].
Молоді науковці із завзятістю та наполегливістю взялися до роботи.
Природа сполучень, що входять у суміш виділень, складна і нестала, тому
дослідники визначали сумарний ефект дії колінів, з’ясовували хімічну
природу складових частин іноді надзвичайно складного комплексу.
Поступово накопичувалися факти, переконливі аргументи, що
ґрунтувалися на результатах багаторазових дослідів. Для перевірки цих
фактів, а також накопичення й ретельного вивчення нового матеріалу про
алелопатичні властивості рослин різних типів фітоценозів група алелопатів
під керівництвом А.М. Гродзинського неодноразово виїджала з експедиціями
до заповідників «Стрілецький Степ», «Хомутівський Степ», «Михайлівська
Цілина», «Кам’яні Могили», в яких активну участь брала дослідниця
Л.Д. Юрчак.