Стр. 69 - yurchak-ev-k

Упрощенная HTML-версия

69
використовуються і нині. У 1957 р., опублікувавши результати роботи по
летких виділеннях рослин і ґрунтових мікроорганізмах, він зробив значний
внесок у розвиток алелопатії. Виконані вченим оригінальні експерименти про
повітряне живлення рослин і мікроорганізмів леткими органічними
продуктами стали основою для створення теоретичних аспектів взаємного
впливу рослин. М.Г. Холодний розглядав ЛР як джерело живлення для
мікроорганізмів, відзначаючи при цьому вибірковість дії ЛР, зумовлену
їхньою хімічною природою [39, с. 87; 10].
С.І. Чорнобривенко був професійним експериментатором і моделював
алелопатичні взаємодії не тільки в лабораторних умовах, але і в
дрібноділянкових дослідах. У монографії «Биологическая
роль
растительных выделений и межвидовые взаимоотношения в смешанных
посевах» (1956) він навів цінне зведення результатів більш ранніх робіт
щодо дослідження хімічної взаємодії рослин, які опрацьовувалися понад
двадцять років [11].
Леткі виділення рослин досліджував Б.П. Токін (1974) – засновник
теорії про фітонцидні властивості вищих рослин. У
р. він
запропонував термін «фітонциди» для токсичних ЛР деяких рослин, що
мали антимікробні властивості. Під фітонцидами об’єднано великий клас
захисних ФАР, що беруть участь у взаємодії вищих рослин і тварин,
нижчих і вищих рослин, мікроорганізмів. Багато закономірностей алелопатії
вперше описано Б.П. Токіним під кутом зору дослідження фітонцидів.
Учений зауважував, що страви «східної кухні», що готувалися на базарах в
умовах, що не завжди відповідали вимогам санітарії, не викликали у людей
спалахів кишкових інфекцій. Учений встановив, що рослинні прянощі, які
використовувалися при приготуванні страв, оберігали їх від псування, а
людей ‒ від захворювань [14].
К.Г. Бельтюкова (1900‒1971) досліджувала хвороби
й
з'ясувала джерела
вплив
на стійкість
рослин до цієї хвороби. Досліджувала