Упрощенная HTML-версия
65
польовими культурами та плодовими деревами. Частково було доведено
нагромадження невідомих шкідливих органічних продуктів і висловлено
припущення, що причиною зниження родючості ґрунтів може бути
нагромадження кореневих виділень, особливо продуктів, що вивільнюються
при розкладанні коренів та інших рослинних решток. У опублікованій у
1909 р. М. Кюстером статті «Хімічний взаємовплив організмів», в якій
йшлося про поширення взаємовідносин між організмами тваринного і
рослинного походження [2, с. 11].
Важливим етапом у становленні вчення про хімічну взаємодію рослин
мали праці відомого австрійського фізіолога Г. Моліша (1856‒1937). В
1937 р. ним було опубліковано книгу «Вплив однієї рослини на іншу –
алелопатія», у якій уперше було запропоновано до наукового вжитку термін
«алелопатія» для визначення взаємодії рослин шляхом ФАР, летких (ЛР) або
водорозчинних речовин (ВРР), що виділяються у середовище в процесі
життєдіяльності рослин. Г. Моліш інтуітивно підкреслював, що стимулятори
й гальмувачі надто поширені, ніж це було відомо раніше, і стверджував, що
алелопатія набуватиме дедалі більшого значення, хоча в це поняття вкладав
досить широкий зміст, маючи на увазі взагалі вплив одних рослин на інші, як
шкідливі, так і сприятливі взаємні біохімічні процеси [39, с. 86].
У науковому світі до 1953 р. переважала зарубіжна література з
хімічної взаємодії рослин. Але слід зазначити, що наприкінці 20-х років
XX ст. широко розроблювали дуже близьку і паралельну проблему
фітонцидів, яку згодом сформулював і очолив цей напрям Б.П. Токін (1900‒
1984) [12‒15]. Значно розвинули проблему алелопатії німецькі вчені. Перш за
все, це дослідження Х.Р. Боде, який вивчав вплив летких виділень гіркого
полину на фенхель та алелопатичні властивості горіхів – волоського і
чорного; після нього дослідження алелопатичних властивостей і біохімії
виділень полину провадила Х. Швер. Низку досліджень було виконано
А.Г. Вінтером і його співробітниками, які вивчали наявність антифітотичних
речовин не лише в типових виділеннях рослин, а й у різних рештках, що