Упрощенная HTML-версия
59
відбувається у часі та просторі, за участі чисельних взаємодіючих
компонентів і факторів середовища. Воно має велике еволюційне,
економічне і практичне значення. Ігнорування цього явища вело б до
пригнічення або загибелі посівів від бур’янів, зниження врожайності і, як
наслідок, – до прогресуючої ґрунтовтоми. Отже, хімічна взаємодія рослин
має надзвичайно важливе значення для існування живої природи та для
господарської діяльності людини.
Явище сумісності або, навпаки, несумісності рослин помічено
людиною із стародавніх часів. Саме ці обставини стали однією із причин
виникнення систем обробітку ґрунту. У давнину, на вкритих лісами
місцевостях, стихійно виникла підсічна (вогнева) система землеробства,
сутність якої полягала у тому, що людина випалювала дерева, кущі, дерен
та кореневу порость для залучення в обробіток нових земель. Вогнева
система також сприяла прискореній мінералізації органічних речовин, що
мало забезпечити добрий урожай культурних рослин. Пізніше, аналогічно
виникла перелогова система обробітку ґрунту, при цьому землю засівали
необхідними культурами кілька років поспіль, а після виснаження ґрунту ‒
залишали і користувалися як пасовищем. Згодом ділянку знову
використовували під угіддя. При перелоговій системі землеробства
боротьбу із бур’янами здійснювали природним шляхом, а мінералізація
органічних речовин досягалася оранкою і боронюванням землі. З часом, із
збільшенням чисельності населення виникла трипільна система
землеробства, суть якої полягала в чергуванні покинутої ділянки (пар) з
озимими і ярими культурами. Виникали й інші системи обробітку ґрунту,
але і стародавні, і новіші не могли забезпечити високого рівня
землеробства [62, c 26‒27]. Усі системи землеробства розроблялися, в
першу чергу, для подолання ґрунтовтоми, тому взаємодія рослин в
агрономії має непересічне значення.
Алелопатія або хімічна взаємодія рослин – науковий напрям біології,
що виник на перетині геоботаніки і фізіології рослин на початку 60-х років