Упрощенная HTML-версия
5
наукового напряму ‒ алелопатії, засновником якого був академік
А.М. Гродзинський. В 1965 р., у зв'язку із його призначенням директором
Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (ЦРБС), групу
алелопатії було переведено до цього закладу, де Л.Д. Юрчак почала
дослідження ролі мікроорганізмів у міжвидових взаємовідносинах
фітоценозів та в 1971 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук «Физиологически активные вещества
сидерального люпина и сопутствующей микрофлоры».
Третій період
(1971‒2010) характеризує Л.Д. Юрчак як самостійного
дослідника. Означений період охоплює великий проміжок часу, тому
виокремлено п’ять етапів, які допомогли більш детально висвітлити наукову
діяльність ученої.
На
першому етапі
(1971‒1975)
,
після захисту кандидатської дисертації
вчена продовжувала роботу з поглиблених мікробіологічних досліджень
сидеральних властивостей люпину: вивчалися питання алелопатично
активних сполук водних екстрактів та летких речовин, що утворюються при
розкладанні люпину; докладніше вивчався вплив активних метаболітів
мікроорганізмів на перегнивання люпину тощо.
На
другому етапі
(1975‒1980) Л.Д. Юрчак досліджувала хімічну
взаємодію рослин сільськогосподарських польових і кормових культур.
Активно велася наукова робота з проблеми зменшення дії ґрунтовтоми під
означеними культурами, раціонального використання добрив, а також
з’ясування ролі рослинних виділень у токсичності ґрунту.
Упродовж
третього етапу
(1980‒1990) Л.Д. Юрчак проводила
дослідження різних типів фітоценозів. Очолила групу науковців-однодумців,
з якими виконала значний обсяг дослідницьких робіт, особливий акцент
зроблено на вивченні алелопатичних властивостей інтродукованих
ароматичних рослин. Здійснила пошукову роботу з виявлення найбільш
алелопатично активних лікарських речовин і підборудонихрослиннихтестів.
На
четвертому етапі
(1990‒2002) творчої діяльності Л.Д. Юрчак