Упрощенная HTML-версия
42
У квітні 2012 р. з тієї ж нагоди – 85-річчя від дня народження академіка
А.М. Гродзинського, відбулися П’яті наукові читання та видано збірку
матеріалів (укладач – М.М. Давиденко). У своєму виступі д.б.н., завідувач
відділу фітогормонології Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН
України, член-кореспондент НАН України Л.І. Мусатенко згадує Л.Д. Юрчак
ще за часів становлення алелопатії в Україні – 60-ті роки минулого століття.
Особливими словами подяки згадувала Л.Д. Юрчак куратор меморіального
кабінету-музею А.М. Гродзинського – співробітниця НБС імені М.М. Гришка
НАН України О.О. Чудовська [72].
У 2013 р. М.М. Давиденко у Міжнародному збірнику наукових праць
«Black Seа: Scientific Journal of Academic Research» (Грузія) опублікувала
статтю «Наукова школа академіка АН УРСР А.М. Гродзинського», де
Л.Д. Юрчак згадується як її яскравий представник та послідовниця наукових
ідей академіка [73].
У
статті
«Науковий
доробок
академіка
АН
УРСР
А.М. Гродзинського (1926–1988) в галузі хімічної взаємодії рослин
(алелопатії)» [74], опублікований в електронному науковому фаховому
виданні «Історія науки і біографістика» у 2014 р., автор М.М. Давиденко
висвітлює основні досягнення з проблеми алелопатії, ініційовані
А.М. Гродзинським та його учнями, що дало змогу трансформувати
алелопатію як оригінальний напрям біології в наукову дисципліну. Серед
учнів і послідовників А.М. Гродзинського згадується ім’я Л.Д. Юрчак.
Того ж року в збірці матеріалів X Всеукраїнської конференції молодих
учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні»
М.М. Давиденко опублікувала матеріал «Професор Е.А. Головко (1937–2005)
– найяскравіший представник української алелопатичної школи» (2014) [75].
Автор констатує, що після смерті А.М. Гродзинського, його учнів-
послідовників Е.А. Головка та Л.Д. Юрчак, НБС імені М.М. Гришка АН
України втратив позиції провідного центру дослідження хімічної взаємодії
рослин і поширення знань. Це було пов’язано з відсутністю потужного