Стр. 38 - yurchak-ev-k

Упрощенная HTML-версия

38
вивчав [50]. Однією із перших почала досліджувати ці питання Л.Д. Юрчак,
для вирішення яких використала комплексні підходи з різних галузей
біологічних наук. Таким чином, вивчення й подальший розвиток даного напряму
в алелопатії,безсумнівно, мав важливе теоретичне і практичне значення.
За часи державності становлять цінність праці про розвиток наукових
напрямів, на межі яких проводилися дослідження з хімічної взаємодії рослин
у
науково-освітніх
центрах
та
інституціях:
проф.,
член-кор.
НАНУ Г.О. Іутинської [51] та акад. НААН В.П. Патики [52] − Інститут
мікробіології і вірусології імені Д.К. Заболотного НАН України (м. Київ);
член-кор. НААН В.В. Волкогона [53] − Інститут сільськогосподарської
мікробіології та агропромислового виробництва НААН (м. Чернігів);
проф. Л.І. Моклячук [54] і проф. О.В. Шерстобоєвої [55] − Інститут
агроекології і природокористування НААН (м. Київ); вже згаданого проф.
П.І. Бойка − ННЦ «Інститут землеробства НААН» (смт Чабани, Київська
обл.) [56]; член-кор. НААН Д.Д. Сігарьової [57] – Інститут захисту рослин
НААН України, (м. Київ); проф. С.В. Пиди [58] – Тернопільський
національний педагогічний університет;член-кор. НААН В.К. Пузіка [59−60]
− Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва та
інших. Праці вищезгаданих учених значно розширили уяву щодо
розповсюдженості явища алелопатії у природничих науках.
У праці «Становлення мікробіологічної науки в Україні: гносеологічні
та інституціональні аспекти» (2001) проф. С.П. Рудої [61] зазначається, що у
Нікітському ботанічному саду (Крим) з кінця XIX − на початку XX ст.
зосередились на вивченні грибкових (А. Потебня) та бактеріальних
(І. Сербінов) хворобах, що вражають представників рослинного світу.
Алелопатія, на той час, не виокремилася у науковий напрям, але вищезгадана
інформація була суттєвим підґрунтям для нашої роботи.
У
сучасний український період
в 1991 р., після смерті академіка
А.М. Гродзинського, співробітники ЦРБС АН УРСР у пам'ять про нього
опублікували вибрані праці, де Л.Д. Юрчак згадується як одна із перших