Упрощенная HTML-версия
34
природних та штучних екосистемах» [36] на здобуття Державної премії
УРСР у галузі науки і техніки. Вже на перших сторінках цього циклу, у
рефераті, що належав перу академіка А.М. Гродзинського, неодноразово
згадується ім’я Л.Д. Юрчак. Зокрема, описуючи становлення алелопатії у
60-х роках XX ст. як маловідоме явище навіть серед провідних спеціалістів у
цій галузі, він зазначає: «Першочерговою задачою А.М. Гродзинського і
працюючих із ним Н.І. Прутенської, Л.Д. Юрчак, Н.Н. Дзюбенко було
з’ясування ступеня розповсюдженості алелопатії у Світі рослин» [36, с. 1].
Далі А.М. Гродзинський посилається на роботи вчених лабораторії фізіології
рослин (нині ‒ відділ алелопатії) ЦРБС АН УРСР і Л.Д. Юрчак зокрема, які
за допомогою обраної методики біологічного скринінгу в лабораторних
умовах дослідили близько 800 видів вищих рослин. У результаті вони
з’ясували, що кожна рослина може виділяти біологічно активні речовини
(БАР, коліни) або неактивні органічні сполуки, які у процесі
мікробіологічних перетворень набувають активності [36, с. 2]. Торкаючись
проблеми ґрунтовтоми в агрофітоценозах унаслідок беззмінного
вирощування основних сільськогосподарських культур, а також люпину з
інтенсивною мінералізацією рослинних решток і накопиченням у ризосфері
рослин колінів і фітотоксичних сполук, А.М. Гродзинський наводить
результати досліджень Л.Д. Юрчак [36, с. 11]. Характеризуючи роботи
авторського колективу означеного циклу і конкретно наукову діяльність
Л.Д. Юрчак, академік А.М. Гродзинський пише: «В багаторічних
дослідженнях Л.Д. Юрчак (1971, 1976, 1977, 1979) розкрита висока
алелопатична активність сидератів, що давно використовують у землеробстві
(люпини) і мають перспективне значення (рештки нових кормових культур –
озимого ріпаку і озимої суріпиці). Застосовуючи комплексний підхід у
дослідженнях, нею протягом декількох років показана періодичність
утворення із гнильних рештків і супутньої мікрофлори алелопатично
активних речовин фітотоксичного і фітостимулюючого характеру. Відомості