Упрощенная HTML-версия
33
вищих рослин, автор А.М. Гродзинський посилається на мікробіологічні
дослідження Л.Д. Юрчак, сутність яких полягала у всебічному вивченні
процесів, що відбувалися при мінералізації люпину, що широко
використовувався в сільському господарстві як зелене добриво. У розділі XII
цієї ж монографії розглядалося значення хімічної взаємодії в рослинництві.
Зокрема, А.М. Гродзинський зазначає: «Окремий аспект алелопатичних
відношень у рослинництві становить використання післяжнивних рештків
для внесення у ґрунт як добрива або заорювання спеціально вирощених
культур, як зеленого добрива (сидерація). За даними Л.Д. Юрчак з нашої
лабораторії, позитивний вплив зеленого добрива полягає не тільки в
поліпшенні азотного живлення і мікробіологічного режиму ґрунту, а й в
нагромадженні речовин, стимулюючих ріст» [2, с. 148‒150; 186].
Варто відзначити, що академік А.М. Гродзинський ‒ фундатор
алелопатичної науки в Україні, майже всі свої друковані праці дарував
колегам та учням зі словами подяки за спільну роботу. У приватній
бібліотеці Л.Д. Юрчак збереглися наукові роботи з його автографом (дод. Б).
У 1979 р. вийшла друком колективна монографія «Аллелопатическое
почвоутомление» [3], при написанні якої було використано матеріали
дисертації Л.Д. Юрчак «Физиологически активные вещества сидерального
люпина и сопутствующей микрофлоры» [35] на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук [3, с. 5; 27]. У V розділі монографії, що
висвітлював результати дослідження хімічної природи ґрунтових токсинів,
наведено дані експериментальних дослідів ученої. Підкреслювалося, що
мікрофлора, розкладаючи рештки заораного на зелене добриво люпину,
звільняє багато токсинів і продукує власні фітотоксичні продукти, внаслідок
чого протягом не менше двох тижнів після сидерації ґрунт гальмує ріст
рослин [3, с. 110].
Авторським колективом, до якого входила к.б.н., старший науковий
співробітник Л.Д. Юрчак та очолюваного академіком АН УРСР
А.М. Гродзинським, у 1981 р. було подано цикл робіт «Алелопатія в