Упрощенная HTML-версия
153
Рослинні рештки являють собою комплекс різноманітних органічних
сполук, у тому числі й фізіологічно активних, тому передусім їх розглядають
як джерело цих речовин, що певним чином впливають на формування
врожаю наступних культур [240]. Американські дослідники в галузі
алелопатії вивчають токсини, що утворюються при розкладі рослинних
решток, і надають їм великого значення у землеробстві [241].
Отже, враховуючи вищесказане, Л.Д. Юрчак вважала за доцільне
дослідити алелопатичну активність рослинних решток АР, які вирощувалися
у виробничих умовах, і визначити їхню роль в агроценозах. Результати
показали, що водні витяжки з решток чорнобривців, змієголовника та непети
стимулюють ріст корінця та колеоптиля лише одного біотесту – озимої
пшениці (що підтверджує її використання в сівозмінах цих культур),
причому стимуляція спостерігалася і від стерні, і від кореневих решток. У
всіх трьох культур ФАР із досліджуваних рослинних решток підсилювали
ріст надземних органів більшою мірою, ніж кореневих систем озимої
пшениці.
Учена переконалася, що рослинні рештки АР (стерня і коріння) є
джерелом колінів високої алелопатичної активності, які аутоінтолерантні до
власних виділень і виконують регуляторну функцію в агроценозі,
посилюючи у рослин-акцепторів протікання або гальмування певних
фізіологічних процесів. Таким чином, вплив рослинних решток необхідно
враховувати в агрономії – вони також відіграють певну екологічну роль в
агроценозі [242‒244]. Знаючи алелопатичну активність рослинних решток АР
стосовно до різних видів культур, можна використовувати її в практичних
цілях – для стимулювання або гальмування проростання насіння чи
первинних процесів росту й розвитку проростків певних видів культурних
рослин чи бур’янів[245].
Паралельно із вищезазначеними проблемами Л.Д. Юрчак вивчала ще
один аспект ‒
алелопатичну активність відходів ефіроолійного виробництва
.
Відходи ефіроолійного виробництва являють собою комплекс мацерованих