Упрощенная HTML-версия
147
рослину. Лавандову олію, яка має антисептичні властивості, використовують
для лікування гнійних ран, для покращення запаху різних лікарських
препаратів; в ароматерапії [218, с. 230]. Урожайність цих культур у 3–4 рази
нижча від їхніх потенційних можливостей, тому Л.Д. Юрчак вивчала їх з
алелопатичних позицій. Шавлію мускатну було вивчено найдетальніше і
впроваджено в лісостепову зону України. Зокрема, вчена проводила
дослідження шавлії мускатної, щодо впливу алелопатично активних речовин
на ґрунтовтому; алелопатичні взаємозв’язки між покривними культурами та
шавлією; вивчала алелопатичні властивості та біологічну активність ЕО
шавлії мускатної; алелопатичні властивості різних інтродукованих сортів цієї
культури; мікрофлору різних ґрунтово-кліматичних умов півдня України в
порівняльному аналізі [219–223].
Динаміка алелопатично активних речовин.
Дослідження проводили у
двох паралельних варіантах: вивчали ЛР і ВРР двох сортів шавлії другого
року вегетації, що вирощували у промисловій культурі в Криму та
Запорізькій області. У радгоспах вирощували по одному сорту, алелопатичні
властивості яких залежали від ґрунтово-кліматичних умов, тому порівняльні
досліди провели на сортах В-24 і С-785, паралельно вирощених в однакових
умовах на експериментальній ділянці Ботанічного саду [224−225].
За результатами досліджень науково обґрунтовано висновок, що ЛР
обох сортів шавлії мають високу алелопатичну активність, яка залежить
безпосередньо від сорту, органу, фази розвитку, віку рослини та ґрунтово-
кліматичних умов вирощування. ЛВ із суцвіть відзначалися найбільшою
активністю в період цвітіння. Вивчення динаміки ВРР шавлії показало, що
вони активніші, порівняно з ЛВ. Характер мінливості ВРР з органів шавлії
обох сортів був однаковим для всіх місць вирощування. Найбільш
токсичними були листки, ВРР яких у фазі відростання розетки уже
гальмували ріст на 50–70% коренів крес-салату залежно від сорту і місця
вирощування. Подальша бутонізація і цвітіння супроводжувався поступовим