Упрощенная HTML-версия
144
роль в інгібуючому ефекті ґрунту; вивчали кількісний і якісний склад
основних груп мікроорганізмів, фізіолого-біохімічні особливості метаболітів
мікроорганізмів-домінантів даного біотопу; виявляли фітотоксичні види
мікроорганізмів та розглядали інші аспекти. Результати досліджень показали,
що вегетуючі рослини, їхні післяжнивні рештки і супутня мікрофлора в
алелопатичному відношенні дуже активні і є джерелом фітотоксичних
речовин; ЕО легко поглинаються сухим ґрунтом і суттєво впливають на
формування ґрунтового мікробоценозу, посилюючи розвиток фітотоксичних
грибів, що може стати однією з причин ґрунтовтоми. Цей факт,
наголошувала Л.Д. Юрчак, необхідно враховувати при вирощуванні
ефіроолійних рослин [210–211].
Л.Д. Юрчак ставила своїм завданням отримання якнайбільшої
інформації про алелопатичну активність АР. В експедиційних умовах
дослідження проводили у фазі цвітіння, в умовах НБС імені М.М. Гришка –
протягом вегетації. Колекційний фонд АР в Ботанічному саду досить
багатий, тому предметом досліджень ученої були однорічні види, що мають
поліфункціональне використання та перспективні для вирощування в
промислових масштабах. Л.Д. Юрчак зосередилась на вивченні чотирьох
видів чорнобривців (чорнобривці відмічені, чорнобривці розлогі,
чорнобривці прямостоячі і чорнобривці дрібні).
Чорнобривці
(Tagetes)
‒ рід багаторічних і однорічних рослин, що
належать до родини айстрових або складноцвітих. Їхня батьківщина –
Південна і Центральна Америка. В Європу вони потрапили в XVI ст. На
сьогодні налічують близько 40 видів чорнобривців і культивують їх у
багатьох країнах світу. В Україні чорнобривці вирощують як декоративну
рослину [212].
У 1999 р. вийшла друком стаття Л.Д. Юрчак, в якій докладно
розглядалося питання культури чорнобривців в умовах Лісостепу
України [213]. Проводячи порівняльні дослідження алелопатичної активності
різних типів виділень чотирьох видів чорнобривців протягом вегетаційного