Стр. 139 - yurchak-ev-k

Упрощенная HTML-версия

139
також кафедри фармакогнозії медичних і фармацевтичних вищих навчальних
закладів.
Більшість АР уведено в культуру лише на початку XX століття.
Здебільшого АР походять із країн Середземномор’я, тому в колишньому
СРСР їх було інтродуковано в південні райони, де поступово вони стали
традиційними. Під
інтродукцією
рослин розуміють введення нових видів і
сортів у культуру або до складу спонтанної рослинності, що має надзвичайно
важливе значення в діяльності людини [16, с. 8].
Історія інтродукції АР має давні корені. Деякі рослини введені в
культуру ще до нової ери (кріп городній або пахучий, кмин звичайний,
троянда ефіроолійна, коріандр посівний, півники ефіроолійні тощо); м’ята
перцева, наприклад, у дикій флорі вже не має аналогів, залишилися лише
близькі за походженням дикорослі її родичі. Давніми інтродуцентами
вважаються майоран, рута садова та меліса лікарська. Майоран у дикій формі
росте в Малій Азії та в країнах Середземномор’я, рута ‒ у країнах
Середземномор’я, Криму, на Кавказі, в Нижньому Поволжі, меліса ‒ у флорі
Середземномор’я. Усі три види поширилися в країнах СНД, Західної Європи,
Північної Африки, Південної Америки, у США та Канаді. Але більшість
інтродукованих АР мають не такі давні корені й уведені у культуру в
XV‒XX столітті. Природний ареал їхнього зростання досить часто
зосереджений в басейні середземноморських країн (південь Франції, Іспанія,
Італія, Греція, Албанія, Північна Африка). До таких видів належать лаванда
справжня, гісоп лікарський, шавлії мускатна та лікарська, чабер гірський
тощо. Переважну більшість АР, уведених у культуру, вирощують у
виробничих умовах.
Деякі АР мають надзвичайно широкий ареал у флорах різних
континентів. Це фенхель звичайний, який поширився в Європі у
XVI‒XVIII ст. і тепер культивується на всіх континентах; коріандр посівний
у дикій флорі зустрічається в Малій Азії, країнах Середземномор’я, на
Закавказзі, у Криму, Туркестані, Колумбії, США; сюди належить й аніс