Упрощенная HTML-версия
137
зобов’язує господарства дотримувати нормативів співвідношення культур у
сівозмінах різних регіонів і визначає допустимі нормативи періодичності
вирощування культур на одному й тому ж полі. Відповідно до положень
урядової постанови, необхідно не тільки висівати сільськогосподарські
культури після кращих попередників, а й дотримувати встановлених
допустимих нормативів періодичності вирощування культур [42, с. 215]. У
цьому контексті дослідження д.с.-г.н. Л.Д. Юрчак мають надзвичайно
важливе значення.
Об’єктами наукових розробок було обрано АР ‒ продуценти цінних
ЕО. Залежно від використання АР називають по-різному: ефіроолійні, пряно-
смакові, лікарські, овочеві. Узагальнюючий термін «ароматичні рослини»
трактують наступним чином: це велика група культивованих та дикорослих
рослин, що завдяки вмісту в їхніх різних органах летких пахучих речовин
використовуються для отримання ЕО (ефіроолійних рослин) або для
ароматизації харчових продуктів (пряно-смакові рослини). Ефіроолійні
рослини здебільшого є і пряно-ароматичними. Практично всі АР є
лікарськими [50, с. 17]
.
Разом із тим у спеціалізованих господарствах поставали складні й
невирішені проблеми щодо вирощування АР, а саме ‒ ґрунтовтома, низькі
врожаї, недостатня поширеність у рослинництві, незадовільне використання
їхніх поліфункціональних, зокрема фітосанітарних можливостей, не
витримувалося чергування культур у сівозмінах, підбір їх був емпіричним,
без урахування алелопатичних властивостей, унаслідок чого знижувалася
продуктивність АР. Проблема ґрунтовтоми надзвичайно важлива для
сільського господарства. Ознайомившись із спеціальною літературою з
даного питання, Л.Д. Юрчак не виявила експериментальних даних щодо
алелопатичної активності і толерантності АР у процесі онтогенезу й участі
мікробних метаболітів у формуванні загального алелопатичного пулу рослин
і алелопатичного режиму біотопу. Саме тому ці питання закономірно стали
основою досліджень Л.Д. Юрчак.