Упрощенная HTML-версия
135
На початку 80-х років XX ст. починається плідна співпраця Л.Д. Юрчак і
к.б.н. (у подальшому ‒ д.б.н.) П.А. Мороза з дослідження ролі
мікроорганізмів у процесі ґрунтовтоми. Експериментальну частину цієї
роботи виконала Л.Д. Юрчак як спеціаліст-мікробіолог [196]. Об'єктом
досліджень було обрано старі яблуні сорту «Розмарин білий» (віком 90
років), груші сорту «Сахарний Блонкет» (60 років) та абрикоси
сорту «Краснощьокий» (40 років), що зростали на луговому карбонатному
ґрунті в Бахчисарайському районі (Крим) [197−198]. У ризосфері ґрунту
старих дерев яблуні та абрикосу на глибині 10‒20 см спостерігали найбільшу
різноманітність бацил ‒ 6‒7 видів. Із глибиною ґрунтового розрізу їхній
видовий і кількісний спектр зменшувався, проте порівняно з другими
групами мікроорганізмів він залишався на високому рівні, особливо у сфері
інтенсивної діяльності коренів. Виділивши домінуючі види бацил у чисту
культуру, вчена дослідила видовий склад і їхні фітотоксичні властивості,
використовуючи при цьому універсальний біотест ‒ проростки крес-салату і
паралельно проростки плодових культур ‒ айви звичайної та яблуні
сорту «Пепин литовський».
Мікробіологічні дослідження засвідчили, що багато видів бацил
виявляють добре виражений антагоністичний характер стосовно до інших
груп ґрунтової мікрофлори. Завдяки такій властивості вони можуть посісти
переважаюче місце в мікробіоценозі. Окрім того, спороутворюючі
мікроорганізми стійкі до різних екстремальних умов (інсоляції, радіації,
засолення тощо), тому їхні оболонки мають високі адаптивні властивості.
Ґрунти на півдні зазнають постійного впливу високих температур, тому вони
відрізняються високою біогенністю бацилярної флори. Дерева різних сортів
яблуні виділяють у ґрунт багато фенольних речовин і, як наслідок, під
плодовими деревами у сфері діяльності кореневої системи формується
специфічне біохімічне оточення, що визначає структуру мікробоценозу.
При дослідженні ризосфери старого абрикосу та груші виявлено в
поверхневих прошарках велику кількість бактерій і грибів. Актиноміцетів у