Упрощенная HTML-версия
126
У ЦРБС АН УРСР цю важливу наукову проблему почали досліджувати
ще наприкінці 60-х років XX ст. з метою ефективного використання
рослинних ресурсів у народному господарстві, збагачення видового
різноманіття й збільшення стійкості та продуктивності агрофітоценозів;
проводили велику селекційну роботу зі створення нових ефективних сортів
кормових культур. Упровадження в сільськогосподарське виробництво
проміжних (кормових) культур сприяло збагаченню ґрунту різноманітними
органічними речовинами, а також слугувало надійною кормовою базою
восени і навесні, коли інші зелені корми ще відсутні. Тривалий час
проміжними культурами були в основному бобові рослини, що у великій
кількості накопичують азот. Але вчені вели пошуки високопродуктивних
проміжних культур серед інших родин [183].
До таких культур належать ярі – ріпак (
Brassica napus
var.
oleifera
) та
суріпиця (
B. rapa
var.
oleifera
). Ці рослини добре розвиваються в ґрунтово-
кліматичних умовах України, накопичують велику вегетативну масу (до 300–
400 т/га), охоче поїдаються великою рогатою худобою, а кореневі рештки та
стерня заорюються і залишаються у ґрунті як органічне добриво.
Великий науковий і практичний інтерес становить дослідження
ефективності післядії цих добрив на рослини, вивчення мікробіологічних
процесів при розкладанні рослинних решток ріпаку та суріпиці, вивчення
проміжних продуктів розкладання досліджуваних рослин й метаболітів
супутньої мікрофлори, а також дослідження БАР, що утворюються в процесі
мінералізації.
У результаті досліджень процесу ґрунтовтоми під посівами кормових
культур було вивчено динаміку алелопатично активних ВРР і ЛР, динаміку
чисельності основних груп мікроорганізмів, що брали участь у розкладанні
добрива, з'ясовано кореляцію між ними, вивчено дію проміжних продуктів
деструкції органічної речовини на наступні сільськогосподарські культури в
контрольних умовах вегетаційного досліду, а також з'ясовано роль
мікроорганізмів у цьому процесі [106].