Упрощенная HTML-версия
117
Видатний
мікробіолог
українського
походження
С.М. Виноградський (1856‒1953)
вивчав
роль
мікроорганізмів
–
асимбіотичних вільноживучих і симбіонтів вищих рослин у фіксації
газоподібного азоту атмосфери для задоволення потреб побудови клітинних
компонентів рослини. Він також з’ясував морфологічну мінливість
азотобактеру. За результатами своїх наукових пошуків С.М. Виноградський
опублікував книгу «Мікробіологія ґрунту. Проблеми і методи. 50 років
досліджень» спочатку французькою (1949), а згодом російською (1952)
мовами, яка і дотепер становить інтерес для мікробіологів [170, с. 9; 11].
Варто наголосити, що його наукова діяльність ознаменувалася початком
становлення ґрунтової мікробіології як самостійної дисципліни, стосовно
якої він сформував основні принципи її розвитку. Необхідність поглиблених
досліджень у галузі ґрунтової мікробіології усвідомлювали не тільки
мікробіологи, а й агрохіміки та ґрунтознавці. Метою їх мало бути вивчення
мікрофлори і біодинаміки ґрунтів і водночас розгляд як середовища розвитку
й діяльності мікроорганізмів і зростання рослин. Такі завдання відкривали
широкі можливості для ґрунтових мікробіологічних досліджень [171, с. 15].
Надзвичайно вагомий внесок у розвиток люпиносіяння належить
академіку
Д.М. Прянишникову [172],
який
вважав
за
необхідне
використовувати у великих масштабах безкоштовну сонячну енергію,
можливість за рахунок сил природи удобрювати лани азотними й
органічними речовинами без шкоди для площ, що вже зайняті хлібними та
кормовими культурами. Учений також наголошував, що, спираючись на
досвід попередників, люпин потрібно висівати не тільки на збіднених
піщаних ґрунтах, але й на багатших супіщаних і глинистих, де ця культура
дає ще більший приріст врожаю, ніж на пісках.
На сучасному етапі в Україні дефіцит рослинного білка в
кормовиробництві становить 1,5–2,5 млн т у рік, тому надзвичайно важливо
поповнювати його за рахунок більшого виробництва кормів із люпину. У
державному Реєстрі сортів рослин (2009 р.) значилося 5 сортів люпину