Упрощенная HTML-версия
106
алелопатії,
що
були
захищені
під
науковим
керівництвом
академіка А.М. Гродзинського,
його
учнів
–
д.б.н. П.А. Мороза,
д.б.н. Е.А. Головка, д.с.-г.н. Л.Д. Юрчак. Проаналізувавши матеріали звітів
відділу алелопатії, участь Л.Д. Юрчак у наукових заходах, її просвітницьку
діяльність у середовищі наукової молоді, із впевністю можна стверджувати,
що вона гідно репрезентувала ідеї алелопатичної школи, створеної
А.М. Гродзинським.
Висновки до розділу 2
1. Системний аналіз розвитку науки про хімічну взаємодію рослин від
її першоджерел із глибокої давнини до становлення на початку 60-х років
XX ст. в Україні дав змогу окреслити загальну ситуацію, в яких умовах
формувався науковий світогляд ученої-алелопата – Л.Д. Юрчак. Дослідження
еволюції розвитку алелопатії дають підстави стверджувати, що становлення
Л.Д. Юрчак як науковця великий вплив мали праці вчених-попередників
XIX – початку XX ст., а також зародження й подальший розвиток у
60-х роках минулого століття школи А.М. Гродзинського, біля витоків якої
стояла дослідниця Л.Д. Юрчак. Аналіз окремих напрямів розвитку алелопатії
показав, що у становлення та подальший розвиток четвертого напряму –
удосконалення алелопатичних методів дослідження і взаємозв'язок
алелопатії з фітоценологією, ґрунтознавством, мікробіологією тощо, учена
зробила
вагомий
внесок
науково
обґрунтованими
схемами
експериментальних алелопатичних досліджень, що базувалися на
екологічному підґрунтті, кваліфікованою підготовкою до проведення
кожного з них, особливо стосовно методики. Переконливим свідченням цього
є те, що Л.Д. Юрчак розглядала біологічні явища як інтегральну проблему та
класифікувала її не тільки як хімічну взаємодію рослин, але і організмів,
тобто як екологічну проблему. Найбільший внесок ученої полягає в
комплексному дослідженні алелопатичної активності й толерантності