Упрощенная HTML-версия
102
В.М. Каспарі ‒ з’ясовувала алелопатичні особливості, фітонцидні властивості
бегонії в промислових інтер’єрах (1992) [151]; Н.І. Прутенська);
11) рослини і космос
(Н.І. Прутенська, Н.В. Заіменко) ‒ проводили
алелопатичні дослідження в напрямку «
Рослини і космос»,
а також вивчали
розвиток тропічних орхідних рослин в умовах реального космічного польоту;
12) лікарські, ефіроолійні ароматичні рослини
(Л.Я. Гарштя ‒ проблема
алелопатичних властивостей деяких рослин із родини зонтичних (1971) [152];
О.О. Ільєнко ‒ дослідження біологічних особливостей деяких видів родини
норичкових при вирощуванні їх в умовах культури (1983) [153];
Г.А. Побірченко ‒ дослідження алелопатичних особливостей шавлії
мускатної (
Salvia sclarea
L.) (1988) [154]; С.П. Машковська ‒ дослідження
алелопатичних та біохімічних особливостей видів роду чорнобривців
(
Tagetes L.
) (2002) [155]; Т.О. Щербакова ‒ вивчення алелопатичних
властивостей
інтродукованих
видів
роду
ехінацея
(
Echinacea
Moench) (2004) [156]; Л.Д. Юрчак ‒ екологічні основи алелопатичної
взаємодії та післядії ароматичних рослин в агрофітоценозах (2002) [94];
А.Я. Безменов).
Як вже зазначалося, Г.А. Побірченко виконувала дисертаційну роботу
«Аллелопатические
особенности
шалфея
мускатного
(
Salvia
sclarea
L.)» (1988) у групі, що очолювала Л.Д. Юрчак та під її безпосереднім
керівництвом. Дисертантка встановила, що шавлія мускатна належить до
рослин з високою алелопатичною активністю, на яку впливає сорт, орган, вік
рослини, фази розвитку і ґрунтово-екологічні умови вирощування. Найбільш
активними були екзометаболіти із листя і суцвіть у період цвітіння.
З’ясовано, що найактивніший сорт шавлії – це С-785. Доведено
фітотоксичність післяжнивних рештків шавлії, що гальмували розвиток
багатьох сільськогосподарських культур. У результаті комплексних
досліджень біологічної системи рослина‒ґрунт‒мікроорганізми було
встановлено, що алелопатична активність шавлії мускатної є однією із
причин зниження урожайності культури, внаслідок алелопатичної