Упрощенная HTML-версия
101
6) традиційні та нові плодові культури
(П.А. Мороз ‒ дослідження
алелопатичної ролі опалого листя і кореневих решток яблуні та персику;
вивчення екологічних аспектів алелопатичної післядії едифікаторів садових
фітоценозів (1968; 1995) [141–142]; І.І. Попівщий ‒ вивчення алелопатичних
властивостей дикорослих плодових (1974) [143]; В.П. Грахов ‒ розробка
методик хроматографічного аналізу рослинних і ґрунтових екстрактів та
видоспецифічної алелопатичної активності біотестів із застосуванням
зрізаних пагонів персику (1991) [144]; І.Ю. Осипова ‒ опрацювання схем
чергування нових плодових культур при вирощуванні їх у плодових
насадженнях (2000) [145]; Є.А. Васюк ‒ дослідження алелопатичних
властивостей маслинки багатоквіткової (
Elaeagnus multiflora Thunb
.) в
Лісостепу України (ріст, розвиток, розмноження) (2004) [146]; І.М. Грикун);
7) технічні і кормові культури
(Л.П. Степанова ‒ вивчення алелопатичної
ролі
люцерни
у
бавовно-люцернових
сівозмінах (1975) [147];
О.В. Майстренко ‒ виявлення змін в анатомічній будові рослин льону та
дослідження його біохімічних змін в умовах монокультури; розробка
біологічного методу боротьби із льоновтомою (1990) [148]; І.М. Пурсіянова,);
8) супутня мікрофлора
(Л.Д. Юрчак ‒ вивчення питання фізіологічно
активних речовин сидерального люпину і супутньої мікрофлори (1971) [35],
Г.П. Кушнір, Т.С. Шроль, Е.А. Головко, О.Ю. Кострома, Н.Е. Елланська);
9) закриті екосистеми
(Т.М. Біляновська ‒ експериментально доведено
можливість регулювання алелопатичного ефекту через корені, шляхом зміни
абіотичного
і
біотичного
факторів (1992) [149];
В.М. Гайдамак,
С.О. Горобець, В.І. Колосов, Ю.М. Юдін, В.А. Дерев’янко, Л.О. Поповічева,
А.Я. Безменов);
10) декоративні рослини
(В.В. Снєжко ‒ наукове обґрунтування введення
вищих рослин в інтер’єри сучасних будівель з урахуванням їх біологічної
сумісності, чуттєво-естетичної специфічності і можливості поліпшення
окремих
параметрів
середовища
мешкання
людини (1983) [150];