Упрощенная HTML-версия
100
алелопатичної активності і хімічної природи продуктів життєдіяльності гриба
Stachybotrys alternans Bonorden
(1971) [129]; С.О. Горобець ‒ вивчала
питання фізіолого-біохімічних особливостей овочевих рослин в умовах
субстратовтомлення (1982) [130]; Л.І. Крупа, К.С. Стефанський);
4)
бур’яни
(В.Г. Козеко
‒
вивчення
механізмів
алелопатичної
авторегуляції популяційної густини осоту польового (1993) [131]; Н.П. Дідик
‒ розглядалися питання фітоценотичних відносин
E. repens
та їх
алелопатичної регуляції (2001) [132]; В.Я. Мар’юшкіна ‒ встановила, що із
наближенням клімаксової стадії розвитку рослин виду амброзія (
Ambrosia
artemisifolia
) знижується ступінь її поширеності, ріст, розвиток і насіннєва
продуктивність, що було передумовою розробки біологічного методу
боротьби із нею; ґрунтуючись на результатах синекологічних та
демекологічних досліджень, було розроблено метод фітоценотичного
контролю (1983; 2003) [133–134]; Л.В. Орел ‒ дослідив алелопатично активні
сполукибур’янівтанаукові принципирозробкифіторегуляторів (2004) [135]);
5)
деревні і чагарникові рослини
(В.М. Олексевич ‒ алелопатичні
властивості деяких деревних і кущових рослин, що використовуються для
озеленення (1971) [33]; В.В. Мітін ‒ досліджував хімічну природу гальмівних
речовин листового опаду буку європейського та берези японської (1973) [34];
В.М. Гайдамак ‒ проблема накопичення фітотоксичних продуктів в
середовищах для вирощування огірків і томатів безґрунтовим
методом (1967) [136]; С.Г. Коваленко ‒ вивчала алелопатичні особливості
виділень квітів і опаду деревних і кущових рослин (1975) [137]; С.І. Галкін ‒
дав фітоценотичну характеристику представникам порядку
Fabales Nakai
,
інтродукованих на правобережжі Лісостепу УРСР (1983) [138]; О.І. Дзюба ‒
вивчала
фізіологічні
та
біохімічні
особливості
рододендрона
жовтого (2001) [139], Н.А. Павлюченко ‒ вивчення алелопатичних
особливостей
бузку
звичайного (2003) [140];
В.А. Дерев’янко,
В.К. М’якушко);