Упрощенная HTML-версия
61
УРСР під керівництвом О.Т. Калачикова виконав велику організаційну
роботу. Насамперед, через відповідні вищі інстанції впорядкували
документацію установ мережі й організували їхнє фінансування. Крім того,
апробували науково-тематичні плани сільськогосподарських науково-
дослідних установ. Упорядковували експериментальні бази інститутів і
дослідних станцій, опрацьовували положення про інститути, дослідні станції,
дослідні поля і їхні експериментальні бази. Після затвердження керівництвом
НКЗС тимчасові положення стали юридичною основою для роботи установ у
перші роки відбудови. Згодом, через відповідне диференціювання
тимчасових положень, розробили типові положення (статути), накопичили
матеріали з основних показників господарсько-організаційного й кадрового
стану дослідної мережі. Співробітники сектору також надавали допомогу в
укомплектуванні керівним складом – директорами, заступниками директорів,
завідувачами лабораторій тощо.
Внаслідок проведеної в 1944 р. Сектором науково-дослідних установ
Наркомзему УРСР організаційної роботи, за кожним інститутом разом із
підпорядкованою йому мережею дослідних станцій, полів та опорних пунктів
було закріплено певну ґрунтово-кліматичну зону УРСР [81]. Київську,
Вінницьку, Кам’янець-Подільську, Житомирську, Ровенську, Волинську,
Львівську, Тернопільську, Чернівецьку, Дрогобицьку, Станіславську і
Чернігівську адміністративні області обслуговував УНДІ соціалістичного
землеробства (м. Київ). Однойменний інститут, розташований у Харкові,
надавав науково-методичні консультації регіонам Лівобережного Лісостепу
УРСР (Харківська, Полтавська і Сумська обл.); УНДІ зернового господарства
–
регіонам
Степу
України
(Дніпропетровська,
Сталінська,
Ворошиловградська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька та
Ізмаїловська обл.); Цюрупинська НДС виноградарства і освоєння пісків
Нижнього Дніпра – регіонам Півдня; Українські НДІ механізації сільського
господарства, тваринництва, експериментальної ветеринарії, плодівництва,