Упрощенная HTML-версия
41
сільськогосподарському виробництві добрив, зокрема мінеральних, буде
ефективним методом підвищення врожайності сільськогосподарських
культур. Також вагомий внесок у розвиток сільськогосподарської науки про
добрива належить учню К.А. Тимірязєва – російському вченому
Д.М. Прянішнікову (1865–1948). Він розвинув вчення про агрономічну хімію
як самостійну галузь знання. Д.М. Прянішніков розробив наукову систему
використання добрив у сільському господарстві, поглиблено дослідив і
розкрив закономірності впливу добрив на різних типах ґрунтів під різними
сільськогосподарськими культурами. Поєднуючи в собі знання агрохіміка та
фізіолога рослин, він зробив вагомий внесок у вивчення обміну речовин у
рослині, зокрема азотного.
В.Р. Вільямс (1863–1939) довів, що корисний вплив добрив значно
зростає в умовах структурного ґрунту, тому його утворення є важливим.
Також дослідник обґрунтував, що під впливом однорічних рослин у ґрунті
посилено розвиваються шкідливі, мікроскопічні організми, які потрібно
знищувати введенням суміші багаторічних бобових і злакових трав у
травопільні сівозмін [58]. Своїм вченням про систему удобрення рослин в
умовах травопільної системи землеробства вчений розвинув теоретичні
основи агрономічної хімії, розроблені академіком Д.М. Прянішніковим та
спрямував її до практичних вимог радянського сільського господарства.
Упродовж 1930-х рр. над проблемами агрономічної характеристики,
ефективного використання і відновлення родючості ґрунтів України
працював Всеукраїнський науково-дослідний інститут агроґрунтознавства та
хімізації сільського господарства. Колектив науковців під керівництвом
академіка АН УРСР О.І. Душечкіна (1874–1956) розробив основні способи
нагромадження і використання органічних добрив у господарствах УРСР
[59]. Як наслідок розвитку агрономічної хімії, використання мінеральних
добрив у сільському господарстві СРСР зростало [60]. Так, у 1913 р. було
внесено близько 75 600 т, а в 1939 р. – 3 621 000 т мінеральних добрив. У