Упрощенная HTML-версия
144
переважно в Закарпатській, Львівській та Чернівецькій областях. Загальна
їхня площа становить до 2 % усіх ґрунтів України. Станом на середину 50-
х рр. минулого століття буроземи залишалися ще недостатньо вивченими для
сільськогосподарського використання. Механічний склад цих ґрунтів часто
погіршувався наявністю в них щебеню, що заважало їх обробітку.
Еродовані
ґрунти поширені на правобережжі Лісостепу, у Луганській
області та в районах середнього Дніпра. Для використання еродованих
ґрунтів здійснюють культурну оранку поперек схилів, висівання суміші
багаторічних бобових і злакових трав для залуження схилів, висаджують
лісозахисні смуги, а також застосовують органічні і мінеральні добрива.
3.3. Обґрунтування основ підвищення родючості ґрунту в 50-х рр.
ХХ ст.
Проблема підвищення родючості ґрунтів набула першорядного
значення в СРСР після проведення у Москві 1952 р. XIX з’їзду КПРС, який
прийняв директиви до п’ятого п’ятирічного плану розвитку народного
господарства країни на 1951–1955 рр. На вересневому пленумі 1953 р. було
проголошено курс на реформування аграрного сектору, який у повоєнному
періоді був у занепаді. Лютнево-березневий пленум ЦК КПРС 1954 р.
прийняв рішення про збільшення виробництва зерна завдяки освоєнню
цілинних земель Казахстану, Сибіру, Уралу й частково Північного Кавказу
[167].
У цьому зв’язку, 20–26 квітня 1954 р. у Москві в Інституті
ґрунтознавства ім. В.В. Докучаєва відбулася Всесоюзна нарада ґрунтознавців
з питань підвищення родючості ґрунтів та освоєння цілинних земель [168;
169]. У роботі наради взяли участь 140 ґрунтознавців, агрохіміків, агрономів
і меліораторів. Програма передбачала розгляд 14 науково-теоретичних і
виробничих питань щодо підвищення родючості ґрунту, методів правильного