Упрощенная HTML-версия
94
такого напряму, надали теоретичні обґрунтування складних питань землеробства.
Крім того, було підвищено урожайність культур дослідного поля й отримано
більше 4 т жита та пшениці, 4 т вівса та 40 т картоплі з 1 гектара. Зібраний
матеріал дав підстави О.Г. Дояренку стверджувати про ефективність аналітично-
розчленованого вивчення прийомів «польової культури», висвітлити методику й
результати проведених робіт.
Загальна схема досліджень включає вивчення основних, непрямих і
негативних чинників рослинного життя як елементів родючості полів. Основні
фактори – водний, повітряний і поживний режими ґрунту, світло і тепло, непрямі
– будова ґрунту, біологічна діяльність ґрунту і розклад органічних речовин,
негативні фактори – бур’яни, хвороби і шкідники. Кожен з цих чинників є
потужним напрямом дослідження, що розкладається на ряд дрібніших визначень,
які у свою чергу потребують особливої методики. О.Г. Дояренко звертав увагу,
що реалізація дій за окресленим шляхом, потребувала проведення значної
попередньої роботи методологічного характеру через відсутність або
недостатність методики запланованих досліджень. Крім того, з огляду на те, що
найголовніші методи дослідження, охоплюючи переважно процеси живлення
рослин, використовували хімічну практику та низкою дослідників доведені до
високого рівня застосовуючи методику агрохімічних досліджень, поставлено
завдання розробки агрофізичних методів. Останні були мало розроблені, хоч
охоплюють велике коло питань землеробства. Повністю використовуючи обидва
напрями з приєднанням до них низки методів (морфологічного, статистичного,
математичного, бактеріологічного та ін.), вдалося підійти до висвітлення
складних питань землеробства.
На той час чимало методів лише вивчалися, а окремі знаходилися в стані
опрацювання. Найбільш вивченою з усіх факторів життя рослин була вологість
ґрунту
, з достатньо розробленою методикою дослідження. Однак, численні
методи визначення вологості ґрунту не завжди задовольняли дослідників
унаслідок тривалості визначення або складності устаткування. Під керівництвом
О.Г. Дояренка було розроблено два методи визначення вологості грунту –