Стр. 50 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

50
науки в Україні. Важливо зазначити інші комплексні історіографічні праці
автора, що торкаються доби 30-х рр. ХХ ст. – «Полтавське дослідне поле :
становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до
125-річчя державного дослідництва в агрономії та тваринництві)»
,
«Сільськогосподарська дослідна справа в Україні від зародження до
академічного існування : організаційний аспект»
. Видрукувані автором
наукові доповіді «Організаційний поступ сільськогосподарської дослідної справи
в Україні (до 130-річчя створення Полтавського дослідного поля)»
,
«Науково-організаційні засади функціонування Національної академії аграрних
наук України: передумови появи, головні здобутки та інноваційні перспективи
(до 85-річчя НААН)»
є стислим викладом розвитку науково-організаційних
форм галузевого дослідництва упродовж усіх історичних періодів.
Окремий комплекс формують біографічні покажчики наукових праць
учених з різних напрямів розвитку сільськогосподарської науки в Україні,
зокрема присвячені О.А. Янаті
, Г.Г. Махову
, Д.Г. Віленському
,
В.І. Сазанову
, Б.М. Рожественському
. Також вийшли друком видання
монографічного характеру, що контекстово на основі узагальнень архівних
матеріалів й друкованих праць подають життєпис та висвітлюють наукову
спадщину видатних науковців, організаторів сільськогосподарської дослідної
справи з різних галузевих напрямів – О.Н. Соколовського
,
О.В. Квасницького
, А.О. Сапєгіна
.
Серед узагальнених праць відмітимо колективну монографію «Науковий
потенціал Української академії аграрних наук», наукова цінність якої для нас є
незаперечною, в одному з розділів якої – «Основні історичні етапи розвитку та
управління аграрною наукою в Україні» вперше наведено структуру
Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук
.
Аналіз історіографічних напрацювань останніх десятиріч засвідчив
наявність певної кількості узагальнюючих праць, які умовно розподіляються за
напрямами аграрної науки, відтворюючи розвиток їх наукового забезпечення,
зокрема наприкінці 20-х – у 30-і рр. ХХ ст. Зауважимо, що найбільш дослідженим