Упрощенная HTML-версия
5
виконувала крайова науково-дослідна організація, до складу якої входили:
крайова сільськогосподарська дослідна станція, районні сільськогосподарські
станції та спеціальні станції. У цій структурі районні сільськогосподарські
дослідні станції розробляли свої програми відповідно до проблем найважливіших
галузей сільськогосподарського виробництва даного району. Аналітична та
синтетична роль визначення природних та сільськогосподарських чинників
кожного краю в межах районів належала переважно крайовим станціям, які
виконували координуючу й регулюючу функцію в науково-дослідній роботі
певного краю. Завдяки ініціативі дослідників, здебільшого без будь-якої
підтримки, набули розвитку й досягли значних здобутків дослідні установи:
Полтавська, Мліївська, Чарторийська та інші сільськогосподарські дослідні
станції, результати діяльності яких стали загальновизнаними.
Обґрунтовано, що крайова організації мала певні недоліки методологічного
характеру, які з урахуванням низького рівня матеріального забезпечення та
зростаючих запитів соціально-економічної ситуації не сприяла не лише
виконанню, а і визначенню дослідницьких крайових завдань і спонукала до
пошуку більш раціональної і прогресивної структури дослідної справи,
насамперед інститутизованої форми її ведення. Важливо було досягти
максимального збільшення загальної прибутковості господарств з урахуванням
результатів всебічного вивчення природних особливостей кожного регіону.
Питаннями природно-історичного районування території України в
інтересах сільського господарства займалися видатні вчені П.А. Тутковський,
Б.Л. Личков, Г.Г. Махов, Б.М. Рожественський та ін. Поділ України на природно-
кліматичні зони й сьогодні лежать в основі визначення пріоритетних напрямів
розвитку агропромислового комплексу та його наукового забезпечення.
Як засвідчив аналіз, у 1929–1933 pp. в СРСР і відповідно в УСРР відбулися
господарські реформи,
які завершили процес обмеження ринкових відносин і
привели до формування економічної системи, базованої на командно-
адміністративних методах управління народним господарством
.
Процес
одержавлення науки супроводжувався дискусіями між владою і науковцями щодо