Упрощенная HTML-версия
43
основою для заснування Київського лісогосподарського інституту, а
меліоративний факультет – Київського гідромеліоративного інституту. Упродовж
1930–1940 рр. Інститут підготував 1570 висококваліфікованих агрономів, а за
ознакою кваліфікації кадрів у СРСР посідав друге місце після Московської
сільськогосподарської академії ім. К.А. Тимірязєва. У складі професорсько-
викладацького персоналу працювали 2 академіки, 2 члени-кореспонденти
АН УРСР і БРСР, 9 докторів наук, 3 професори, 22 доценти, кандидати наук.
Надалі публікації з історичною компонентою майже повністю зникають з
наукового обігу і з’являються лише у середині 50-х рр. ХХ ст., що чітко свідчить
про потужний вплив політико-ідеологічних чинників.
Цінну групу становлять комплексні праці, що розкривають теоретичні
основи, методологію та сутність сільськогосподарської дослідної справи. Вони
містять окремі розділи, які у стислому вигляді показують еволюційний поступ
дослідництва. До таких праць належить російське видання П.Н. Константінова
«Основы сельскохозяйственного опытного дела» (1952), яке включає розділ
«Краткая история сельскохозяйственного опытного дела и современная структура
его в СССР»
. Стосовно досліджуваного періоду автор зазначає про
реорганізаційні заходи в управлінні та координації діяльністю науково-дослідних
установ СРСР загалом і союзних республік зокрема. Він наголошує, що після
реформування у 1934 р. ВАСГНІЛ у зв’язку з невиконанням покладених на неї
завдань, у її системі залишилось 14 інститутів зі 111-ти
с. 48]. Подібним
чином були перепідпорядковані НКЗС СРСР дослідні станції й інші структурні
одиниці. Крім того, П.Н. Константінов зауважує про потребу розгляду історії
розвитку вузьких спеціальних та суміжних з ними спеціальних дисциплін,
передусім ґрунтознавства, рослинництва, селекції рослин і тварин, фізіології,
агрохімії, біохімії, фітопатології, ентомології та ін. На думку П.Н. Константінова,
вивчення їх обов’язково має розпочинатися з ознайомлення з працями
основоположників зазначених наук і дисциплін, із подальшим їх розвитком з
урахуванням державної аграрної політики.