Стр. 393 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

393
методологів сільськогосподарської дослідної справи – О.Г. Дояренка,
М.К. Недокучаєва, Б. М. Рожественського, О.К. Філіповського та ін.
4. Встановлено, що розроблені наприкінці 20-х рр. ХХ ст. методи і
принципи організації системи сільськогосподарської науки значною мірою
знайшли своє відображення в реорганізації структури наукового забезпечення
галузі. Побудову сільськогосподарської дослідної справи за крайовим принципом
у 1931 р. замінено проектом, який включав діяльність Всеукраїнської академії
сільськогосподарських наук, загальнореспубліканських інститутів, всесоюзних
спеціальних інститутів та опорних пунктів і дослідних господарств. Командно-
адміністративний вплив тоталітарного режиму призвів до розбалансування
системи наукового забезпечення сільського господарства, яка певною мірою ще
знаходилася у стані формування. Структуру мережі галузевих науково-дослідних
установ реформовано у всесоюзному масштабі й у 1935 р. ліквідовано академічну
установу. Натомість провідною структурною одиницею в дослідництві було
визначено хати-лабораторії, діяльність яких, на думку державних діячів,
забезпечуватиме його ведення безпосередньо у виробничих умовах.
Методологічні принципи втратили свої ознаки у практичному застосуванні й вже
наприкінці 30-х рр. потребували удосконалення.
5. Фактори активізації розвитку сільськогосподарської дослідної справи в
УСРР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. ХХ ст. виявляли свій вплив
залежно від соціально-економічних і політичних змін у суспільстві, державної
політики в сільськогосподарській галузі. У жорстких умовах закладання й
закріплення основ командно-адміністративної системи, з метою соціалістичної
реконструкції сільського господарства на основі індустріалізації і колективізації
розгортався процес одержавлення науки методом примусових і репресивних
заходів. Постало питання про докорінну реконструкцію науково-дослідної справи
на нових організаційних і методологічних засадах, зміну характеру і форм роботи.
Розпочався пошук раціональної форми взаємодії управлінських, науково-
дослідних та господарських інституцій у контексті викликів соціально-
економічної дійсності.