Упрощенная HTML-версия
388
селекційних сортів. У результаті до держсортовипробування передано низку
сортів озимої пшениці й із них районовано у 1929–1933 рр. Еритроспермум 917,
Ферругінеум 1239, Юр’ївка і Мільтурум 120. Методом внутрішньосортового
відбору створено сорти Зенітка, Зенітка покращена, Лютесценс 238 і
Лютесценс 238 покращений. Доведено, що у 30-і рр. ХХ ст. розвиток селекції
сільськогосподарських
культур
означився
завершенням
застосування
індивідуального і масового добору. До основних методів селекційно-генетичної
роботи належали гібридизація, внутрішньовидова гібридизація, міжвидова
гібридизація. Завдяки зусиллям таких видатних селекціонерів як А.О. Сапєгін,
Б.К. Єнкен, Л.І. Ковалевський, В.Я. Юр’єв та багатьох інших виведено низку
цінних сортів, які згодом були поширенні не лише в Україні, але й за її межами.
З’ясовано,
що
від
початку
інститутизації
та
академізації
сільськогосподарської дослідної справи в УСРР відбулися суттєві зрушення в
науковому забезпеченні тваринницької галузі, які сприяли формуванню
теоретико-методологічних основ зоотехнічної науки. Упродовж 30-х рр. ХХ ст.
діяльність галузевих установ спрямовувалася на вирішення таких основних
проблем: породне покращення і виведення нових порід сільськогосподарських
тварин, відтворення поголів’я, опрацювання техніки відгодівлі, догляду та
утримання тварин, питань економіки, планування і організації тваринництва. Під
керівництвом О.П. Бондаренка розроблено наукові основи годівлі й вирощування
молодняку свиней, технології беконної відгодівлі та ін. Набуло розвитку племінне
свинарство – створено перші вітчизняні лінії й родини у великій білій англійській
породі, виведено миргородську породу свиней. Під керівництвом М.Ф. Іванова
виведено українську степову білу породу свиней, тонкорунну породу овець
асканійського мериноса, радянську корридейль. Результати тривалої роботи
колективу Українського науково-дослідного інституту тваринництва з вивчення
ефективності проведеної метизації плановими породами (швіцькою, червоною
степовою українською, симентальською, білоголовою колоністською і
шортгорнською) великої рогатої худоби стали основою для внесення змін до
районування планових порід в УРСР. У досліджуваний період швіцька худоба