Упрощенная HTML-версия
386
мережі інституту з метою активізації роботи кореспондентських хат-лабораторій
та посилення зв’язків з оперативними організаціями областей. Означена схема
роботи опорних пунктів МТС сприяла функціональності хат-лабораторій в умовах
децентралізації керівництва їх діяльністю (додаток Ф).
Отже, у такій організаційній побудові діяльності науково-дослідних
установ, Український НДІ економіки й організації сільського господарства
розглядав спосіб «докорінної» перебудови всієї науково-дослідної роботи. На меті
було зміцнення зв’язків з виробництвом, проведення досліджень у практичних
умовах, ефективне керівництво хатами-лабораторіями як низовими осередками
науково-дослідної роботи Інституту.
Висновки до розділу 5
Аналіз засвідчив активний розвиток агроґрунтознавчих досліджень
упродовж 1930-х рр., провідне значення в яких мали проблеми агрономічної
характеристики, ефективного використання й відновлення родючості ґрунтів
України. Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. науковий колектив Центральної агрохімічної
лабораторії під керівництвом О.І. Душечкіна, а згодом й О.Т. Калачикова,
започаткували вивчення агрономічної ефективності добрив та опрацювання
методики агрохімічних і ґрунтознавчих досліджень. Всеукраїнським інститутом
агроґрунтознавства і хімізації сільського господарства розроблено низку
важливих методик: відокремлення органічної форми фосфатної кислоти грунту
від мінеральної, визначення обмінної ємності вбирання грунту, з’ясування рівня
солонцюватості грунту, модифікація методу Аттерберга для визначення
пластичності грунту, визначення динаміки та статики Р
2
О
5
за допомогою грибка
Аспергілюса (Aspergillus oryzae), встановлення потреби рослин в азоті.
До найголовніших агроґрунтознавчих досягнень у досліджуваний період
належать: з’ясування К.К. Гедройцем походження і специфічних особливостей
солонцюватих та осолоділих ґрунтів наддніпровської лівобережної частини
Лісостепу; вивчення природи кислотності ґрунтів та опрацювання заходів щодо
покращення кислих підзолистих та опідзолених ґрунтів вапнуванням і
застосовуванням місцевих матеріалів (лесування, мергелювання піщаних ґрунтів).