Стр. 371 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

371
1922 – городництва і плодового садівництва, 1924 – племінної справи, 1925 –
садівництва, у 1927 р. – птахівництва і вирощування луб’яних культур та ін.
Значну увагу приділяли й обліку колективних господарств, зокрема, у 1922 р. на
підставі актів про їх реєстрацію та інших джерел, повітові земвідділи в Україні
вже складали щомісячні зведення. У них відображали дані про розвиток комун,
артілей, товариств та інших видів колективних господарств. Збирали також
короткі зведення про хід сільськогосподарських робіт, наявність худоби,
реманенту тощо.
Паралельно, за допомогою звітності в двадцятих роках земельні органи
України неодноразово проводили комплексні обстеження колективних
господарств. Як зазначав у спеціальному циркулярі губернським партійним
організаціям секретар ЦК КП(б)У Е.І. Квірінг (1923), обстеження мали на меті «не
тільки з’ясування стану господарств, соціального складу їх членів та досягнутих
результатів у справі організації й розвитку, але й широку популяризацію
колективних форм господарювання, ілюстрацію фактів їх господарської
вигідності й переваг перед індивідуальними селянськими господарствами, щоб
привернути увагу широких селянських мас до колективізації»
с. 17]. Також
за спеціальним завданням ЦК КП(б)У подібне обстеження було проведено у
1929 р. до XI з’їзду КП (б)У. Тоді усі колгоспи заповнили й надіслали до
Наркомзему «Термінове донесення», дані якого згодом використовували в
організації сільськогосподарського виробництва.
Загалом, різноманітність способів збирання статистичних даних про стан
сільського господарства наприкінці 1920-х рр. пояснювалася потребою пошуку
кращих форм і методів облікової роботи. Особливої важливості ці питання набули
в період підготовки та проведення колективізації сільського господарства. Їх
обговорювали на XV і XVI партійних з’їздах, а також на XVI конференції ВКП(б),
резолюції яких накреслювали шляхи розвитку сільськогосподарської статистики.
Йшлося про досягнення єдності бухгалтерського, оперативного і статистичного
обліку, а також закріплення системи звітності на основі даних первинного обліку і
відповідно до форм планів.