Упрощенная HTML-версия
35
поступального розвитку вітчизняної аграрної науки, розроблено і запропоновано
періодизацію еволюційного етапу аграрної наукової думки, яка відрізняється
диференційованим підходом у аналізі наукового забезпечення впровадження
колективної форми ведення господарства з урахуванням різнобічних
особливостей складного історичного періоду країни;
– змістовні характеристики науково-організаційних і теоретико-
методологічних засад функціонування галузевого дослідництва з визначенням
його структурного сегментування.
– інтерпретацію наукового знання з історії розвитку аграрної науки через
конкретизацію персоніфікованого внеску вчених у становлення науково-
організаційних, теоретико-методологічних і наукознавчих засад.
Набули подальшого розвитку:
– напрям наукової роботи з питань історії створення, розгортання діяльності
та функціонування наукових установ аграрного профілю на різних етапах
розвитку, а також відтворення наукової спадщини видатних українських учених-
аграріїв як інтелектуального потенціалу нації;
– методичні засади узгодженості і взаємодії державного сектора та
громадських інтересів в аспектах наукового забезпечення ведення аграрної галузі,
визначення особливостей розвитку, рівня ефективності її основних напрямів з
метою розробки та реалізації інноваційних проектів;
– визначення концептуальних підходів та еволюційних моделей методології
функціонування академічної галузевої науки в Україні.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів
визначається
сформульованими положеннями про особливості функціонування аграрної науки
України наприкінці 20-х – у 30-і рр. ХХ ст. Теоретичні положення, висновки,
узагальнення можуть бути використані при підготовці комплексних праць з
історії аграрної науки, біографічних довідників і енциклопедій; опрацюванні
окремих пріоритетних напрямів подальшого розвитку агропромислового
комплексу держави. Можливе використання результатів дослідження в
навчальному процесі при викладанні курсів історії України, історії аграрної