Упрощенная HTML-версия
330
активізації розробки ефективних способів захисту рослин від бур’янів і шкідників
сільськогосподарських культур. У досліджуваний період набули розвитку
вітчизняне садівництво, лісівництво, бавовництво, а також започатковано
проведення меліоративних робіт.
5.3. Впровадження науково-організаційних засад у тваринницьку
галузь
На різних історичних етапах умови розвитку як сільськогосподарської
дослідної справи загалом, так і окремих її галузей, зокрема тваринництва,
характеризувалися суттєвими відмінностями. На початку ХХ ст. стан
вітчизняного сільського господарства був надзвичайно складним, в тому числі й
продуктивного тваринництва.
Після встановлення радянської влади партійне
керівництво на початку 1920-х років прийняло численну кількість директив щодо
подальшого розвитку тваринництва.
Розроблення науково-організаційних основ розвитку тваринництва України
займалися наукові установи і вищі навчальні заклади аграрного профілю.
Провідна
роль
у
цій
справі
належала
створеному
у
1918 р.
Сільськогосподарському науковому комітету України при Наркомземі, який
вважають одним із попередників Національної академії аграрних наук України.
Для опрацювання питань наукового забезпечення розвитку тваринництва у
структурі СГНКУ було cтворено Зоотехнічну секцію, секцію ветеринарії та
секцію селекції. Для розв’язання питань покращення кормової бази тваринництва
організовано секцію кормової площі, за сприяння якої було створено спеціальну
станцію дослідження кормових рослин.
З метою популяризації та впровадження наукових досягнень у
тваринницьку галузь у 1926 р. Зоотехнічна секція Сільськогосподарського
наукового комітету України започаткувала видання фахового науково-
практичного часопису «Українське скотарство». Склад редакційної колегії:
О. Марков, В. К. Подільський, В. М. Румянцев, Ю. З. Уман (відповідальний