Упрощенная HTML-версия
309
в УСГІ за запрошенням НКЗС УСРР. З метою проведення досліджень щодо
«здатності озимих культур виколошуватись при весняному посіві після
попереднього витримання накільченого насіння в умовах низьких температур» в
установі створюють лабораторію яровизації. У 1932 р. почали видавати журнал
«Яровизація» і науковий бюлетень
с. 24]. Метод Т.Д. Лисенка отримав
партійно-державну підтримку і загальносоюзне поширення. Надалі Т.Д. Лисенко,
відкинувши генну теорію спадковості, розвинув теорією стадійного розвитку на
філософській основі, прихильниками якої стали певні наукові кола. Усі незгодні,
особливо у 40-х роках жорстко переслідувались і були знищені, насамперед
М.І. Вавилов, який, очевидно, з різних обставин, що склалися у той час, надав
Т.Д. Лисенку підтримку у вигляді рекомендацій спочатку до обрання членом-
кореспондентом, а потім дійсним членом АН СРСР
.
Постать
цього
вченого неоднозначно представлена
в
історії
сільськогосподарської науки. Автор дослідження швидше поділяє позицію
академіка НААН В.А. Вергунова, який стосовно розвитку галузевої науки у 1930-
х роках зазначає: «… сільськогосподарська дослідна справа, що з 80-х років ХІХ
ст. почала своє «входження» до лона природничих дисциплін, у 30-ті роки мовби
зупинилась на досягнутому»; «Це десятиріччя …розділилось на дві половини у
підходах щодо розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні: перші
п’ять – під загальною генеруючою ідеєю академічності у вигляді галузевої
академії та ідей президента ВАСГНІЛ академіка ВУАН М. І. Вавилова, а другі –
вже під проводом бачень її існування у вигляді, так званої, колгоспної дослідної
справи й іншого академіка ВУАН, а згодом теж президента ВАСГНІЛ
Т. Д. Лисенка. У цей по-справжньому реформаторський перехід у житті аграрної
науки України відбулися суттєві науково-організаційні зміни всього процесу в
питаннях ведення дослідництва, коли практика почала домінувати над
теоретичними розробками»
с. 97].
Вітчизняний селекціонер, академік НААН С.П. Лифенко у праці
«Селекційно-генетичний інститут: 100 років. 1912–2012 : нариси з історії»
розглянув діяльність Т.Д. Лисенка як «Чорне та біле»
. До напрацювань