Упрощенная HTML-версия
306
Паллідум 32
. З огляду на поставлені урядом завдання на установу
покладалася об’єднуюча функція ведення всієї науково-дослідної роботи з
генетико-селекційного вивчення, покращення сортів сільськогосподарських
культур, всебічного дослідження сортів з метою їх районування і стандартизації.
До основних завдань Інституту належала розробка методики генетико-
селекційних досліджень, зокрема методів скорочення вегетативного періоду та
оцінки на морозостійкість і посухостійкість, виведення нових високоврожайних
сортів зернових, технічних і спеціальних культур. Не враховуючи селекції і
генетики, в установі досліджували технологічні якості продукції різних сортів і
генотипів, проводили хімічний аналіз та ін. У структурі Інституту провідними
були відділи: селекції (завідувач Баранський Д.Я.), генетики (Фаворов О.М.),
техноаналітики (Мілюхін Г.Г.), фізіології (Брокер П.Г.), захисту рослин
(Кириченко О.М.). Серед працівників УСГІ, що стали відомими генетиками
П.К. Шкварніков, С.Є. Краєвий, І.Є. Глущенко, А.І. Воробйов, Г.А. Бабаджанян,
О. Білозоров
с. 97].
З огляду на масштабність загибелі озимини у 1928/29 р. було скликано низку
наукових зібрань для обговорення й вирішення проблем селекції
сільськогосподарських культур та проведення агротехнічних заходів. У
дискусійному руслі пройшла влітку 1928 р. Всесоюзна агрономічна нарада в
м. Харкові, організована Сільськогосподарською секцією Держплану СРСР,
Всесоюзним інститутом прикладної ботаніки і нових культур (м. Ленінград) та
НКЗС УСРР. Результати проведеного Українським інститутом прикладної
ботаніки експедиційного обстеження площ посівів
показали залежність
селекційних сортів озимих від погодних умов, зокрема коливань низьких
температур. Невдовзі, через рік, розглянуто питання планування селекції на
І Всеукраїнському селекційно-генетичному з’їзді в Одесі
. Своє бачення ролі
та співпраці УГСІ, Наукового інституту селекції (НІС), УІПБ, УкСтВІПБ, НК у
доповідях висвітлили академік А.О. Сапєгін, професори О.М. Левшин і
О.І. Супруненко, В.Я. Юр’єв, І.С. Травін, М.М. Кулєшов, М.П. Масалтін. Крім
того, було розглянуто питання районування культур (принципи районування й