Упрощенная HTML-версия
304
Еволюційний поступ українського ґрунтознавства у 1930-х рр. відбувся завдяки
наполегливій праці видатних учених – Н.Б. Вернандер, Д.Г. Віленського,
К.К. Гедройця,
О.І. Душечкіна,
О.Т. Калачикова,
Г.Г. Махова,
О.Н. Соколовського та ін.
5.2. Науково-методологічне підґрунтя розвитку рослинництва
Селекція і генетика
В Україні перші спроби організації селекційно-насінницької роботи
розпочались у 80-х рр. XIX ст. спочатку з цукровими буряками, а згодом із
зерновими культурами і, насамперед, озимою пшеницею. Серед перших
дослідних станцій селекцією пшениці займалися Немерчанська, Іванівська і
Миронівська дослідні станції. У 1910 р. селекційну роботу з пшеницею та іншими
сільськогосподарськими культурами розпочала Харківська станція, а з 1913 р. –
Одеська і Катеринославська (Синельниківська) станції. Вже були одержані лінії та
сорти, які перевершували за врожайністю не лише місцеві сорти-популяції
народної селекції, а й кращі іноземні. Урожайними вважали сорти озимої пшениці
Тріумф Поділля, Схрещена 1, Червоний Бастард та ін. Кращим з універсальних
сортів був Еритроспермум 246, від якого одержано високоякісний сорт
Українку 0246. Зимостійкістю відзначалися сорти Ферругінеум 1239 і Дюрабль,
посухостійкістю – Земка і Кооператорка
. На деяких дослідних і селекційних
станціях (Одеська, Харківська, Іванівська, Катеринославська) проводили невеликі
роботи з розробки методики селекційного процесу. Основоположниками
селекційної справи в Україні стали В.Я. Юр’єв, А.О. Сапєгін, Л.І. Ковалевський,
В.Є. Желткович, І.М. Єремеєв та ін.
У 1923 р. в Україні організовано першу мережу сортовипробування, а з
1924 р. через створену Державну мережу сортовипробування на території РРФСР
системно здійснювали апробацію сортових посівів. У 1927–1929 рр. кращі з
перших сортів, що пройшли державне випробування, районували і впровадили у
виробництво. Серед озимих пшениць у першому районуванні були: Дюрабль