Стр. 297 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

297
Агроінвентаризаційні дослідження ґрунтів УСРР тривали ще рік і, за
різними архівними джерелами, охопили 929 455–1 909 000 га. За результатами
агроінвентаризаційних робіт проводили спеціальні розширені засідання з
повідомленнями наслідків і визначенням спеціалізації районів. Матеріали
надходили для подальших розробок у районні планові органи, РЗВ, інші
господарські організації. Загалом було виконано велику роботу
, а
саме: складено агроґрунтову карту районів і окремих господарств у масштабі
1:25 000 або 1:10 000 з розподілом ґрунтів, виробничо-генетичною
класифікацією та виробничими показниками ґрунтів; фізико-хімічну і
агровиробничу
характеристику
ґрунтів;
обґрунтовано
потребу
в
сільськогосподарській меліорації; визначено придатність ґрунтових масивів для
господарського користування; інвентаризацію природних кормових угідь із
системою заходів щодо їх покращення; інвентаризацію торфовищ і способи їх
раціонального використання. Крім того, надано матеріали для проектування
сівозмін і виробничих напрямів сільськогосподарських підприємств, а також
плани хімізації, проведення низки агротехнічних заходів та ін.
Можемо підсумувати, що агроінвентаризація ґрунтів УСРР була
великомасштабною ґрунтознавчою роботою і, враховуючи складнощі
історичного періоду, здійснена досить успішно. Г.Г. Махов зазначав: «…. Роботи
виробничої інвентаризації ґрунтів 1932–1933 рр., що охопили окремі
адміністративні райони Полісся, Лісостепу та Степу УРСР, були першою
спробою детального дослідження ґрунтів виробничого значення. Ці роботи в
більшості районів дали цінний фактичний матеріал щодо характеристики їх
ґрунтів та природної кормової площі…»
с. 79]. Проведені дослідження та їх
результати сприяли накопиченню нових знань і поставили нові завдання перед
сільськогосподарською наукою.
У другій половині 1930-х рр. в
УНДІ соціалістичного землеробства
агрохімік О.Т. Калачиков встановив залежність між біологічними процесами
мобілізації азоту і фосфору в ґрунті та внесеними мікродобривами бору й
марганцю. Згодом, за результатами проведених у 1935–1941 рр. дослідів він