Упрощенная HTML-версия
293
або ненасиченість цих ґрунтів кальцієм
. Очікувалося, що вапнування
замінить в ґрунті увібраний натрій на кальцій-іон, що утворює в ґрунті
протилежні умови. Результати низки дослідів проведених із вапнуванням
підтвердили підвищення врожайності вівса (Ламбін А.З., 1927), пшениці
(Безенчукська н.-д. станція, 1912), люцерни (Попова Е., 1912) та ін. У 1930 р. на
Чонгарському півострові наукові співробітники під керівництвом О.М. Можейка
провели численні досліди з вапнуванням, результати яких підтвердили попередні
дані. Тобто вапнуванням можна досягти стабільного підвищення врожайності із
застосуванням зрошення. Такий захід прискорював реакцію обміну натрію
поглинального комплексу на кальцій та вилуговував продукт цього обміну, що
дозволяло закріпити перевагу кальцію. Передбачалося, що гіпсування, поєднане із
зрошенням, глибокою оранкою та внесенням гною, буде надійним методом
покращення стану ґрунтів. О.Н. Соколовський вважав, що такий спосіб
покращення ґрунтів має не менше значення і в зрошуваному господарстві. Тільки
зрошення земель південних територій справи не вирішувало, адже одразу
поставала проблема меліорації зрошених земель. Тому вчений наголошував, що
покращувати ці ґрунти слід шляхом застосування комплексних агротехнічних
заходів – обробіток, меліорація й угноєння (вапнування та гіпсування).
НКЗС УСРР запланував у 1931 р. провести вапнування на площі 50 000 га
с. 29].
Вапнуванню підлягали лісові ґрунти та деградовані чорноземи
переважно Правобережного Лісостепу, в меншій кількості – Лівобережжя,
невелика кількість ґрунтів у північній частині Степу та невелика частка
попільнякових ґрунтів Полісся. Крім того, проводилися дослідження з питань
вапнування у Південному Степу на солонцюватих ґрунтах. З метою
раціонального транспортування вапна і дефекату площі вапнування були
визначені навколо (радіусом 12 км)
встановлених вапнякових покладів і
цукроварень.
Зазначену площу розподілили між адміністративними районами
України та селами в них, ґрунти яких потребували вапнування. До кожного з цих
сіл прикріпили орієнтовно 25 га
площі, яка підлягала вапнуванню у 1931 р. Для
подальшого практичного використання було складено список цих селищ,