Упрощенная HTML-версия
289
діяльність у цьому напрямі хат-лабораторій свідчать їхні зв’язки з Інститутом.
Зокрема, у 1934 р. 29 із них співпрацювали з Інститутом, у 1935 –236, 1936 – 265
та у 1937 р. – 694
с. 76].
У 1932–1937 рр. значну роботу проведено в галузі хімічної меліорації
ґрунтів УСРР. Зауважимо, що в Україні близько 30% загальної площі займали
ґрунти, які мали кислу або слабкокислу реакцію. Ці ґрунти потребували
вапнування з метою знищення шкідливого впливу зайвої кислоти. Із загальної
площі кислих і слаболужних ґрунтів близько 3 млн га в УСРР потребували в
першу чергу вапнування або мергелювання. Результати дослідів фізично-хімічної
лабораторії ґрунтів Інституту показали, що при вапнуванні врожайність зерна
збільшується від 2 до 2,7 ц з гектара. Матеріалом для вапнування можуть бути
окрім вапна відходи цукрових заводів – дефекат, карбонатний лес і мергель.
Вапно є одним з найдавніших відомих людині добрив, яке, за свідченням
римських письменників, ще 2000 років тому сприяло підвищенню родючості
земель в Англії, Франції й Німеччині. Проте у середині позаминулого століття від
використання вапна в сільському господарстві відмовилися. Причиною були не
лише невдалі спроби удобрювати попільнякові ґрунти за допомогою вапна без
внесення гною, але й тогочасна пропаганда використання мінеральних добрив,
розвиток промисловості та ін. У Росії перші досліди з мінеральними добривами,
проведені під керівництвом Д.І. Менделєєва, дали позитивні результати саме з
вапнуванням на попільнякових ґрунтах. Зокрема Д.І. Менделєєв зазначав, що
«Наші ґрунти, коли не говорити про чорнозем, якщо хибують на щось, то зовсім
не через брак чогось зокрема а переважно через загальні хиби щодо вгноювання,
обробітку поліпшень і, особливо, через хиби, що полягають зовсім не в
недостатній кількості складових частин, а так би мовити, в їхній якості... Вапно й
робить саме ті зміни якості, потрібні для наших земель»
с. 7].
Про ефективність застосування вапнування писали видатні вчені
П.А. Костичев, О.М. Енґельґардт, С.Л. Франкфурт, П.Р. Сльозкін, С.М. Богданов,
Д.М. Прянішніков та інші, які вбачали в ньому спосіб мобілізувати й використати
наявні в ґрунті запаси поживних речовин. Нові перспективи використання вапна