Упрощенная HTML-версия
286
зони бурякосіяння. Усі колгоспи кожної МТС одержували карти ґрунтів своєї
території та плани ефективного застосування добрив.
Отже, напрацьований матеріал щодо складання ґрунтових агрохімічних карт
в бурякових МТС дав можливість у 1937 р. скласти зведену карту ґрунтів на
площі понад 24 млн гектарів у масштабі 1:400000 під редакцією професора
О.Т. Калачикова із використанням наявного наукового матеріалу з вивчення
ґрунтів зони бурякосіяння і Полісся
с. 74]. Копії карт ґрунтів Інститут
надіслав земельним управлінням Київської, Житомирської, Кам’янець-
Подільської, Вінницької, Чернігівської, Полтавської і Харківської областей.
Маючи обласні карти ґрунтів, більш раціонально планували заходи щодо
використання всіх видів добрив і застосування комплексу агротехнічних заходів з
обробітку ґрунту (глибина оранки, кількість розпушувань, культивацій та ін.).
Також у 1934 р. науковцями Інституту складено карту ґрунтів УСРР у
масштабі 1:1000000 та завершено роботу над картами ґрунтів зони бавовносіяння
УСРР у масштабі 1:500000 на площі близько 5 млн гектарів під редакцією
професора Г.Г. Махова. Цій роботі передували дослідження ґрунтів України
Секцією ґрунтознавства СГНКУ під керівництвом Г.Г. Махова упродовж 1922–
1925 рр. з метою встановлення ґрунтових зон і підзон УСРР. За результатами
проведених досліджень та з урахуванням попередніх напрацювань дослідних
сільськогосподарських станцій, у 1926 р. Г.Г. Махов склав і видрукував першу
детальну карту ґрунтів України на новій генетичній основі в масштабі 1:1000000
. Складену у 1934 р. карту остаточно доопрацювали у 1935 р. під редакцією
О.Н. Соколовського. Проте видрукувана вона була, як доводить О.М. Пильтяй,
лише у 1957 р.
Карту високо оцінили фахівці, але, враховуючи суспільно-
політичні обставини того часу, вона пройшла складний шлях до видання.
Системні роботи інституту з картування і агрохімічної характеристики
ґрунтів у 1933–1937 рр. повною мірою відповідали зростаючим запитам
сільськогосподарських виробників щодо знання основних властивостей ґрунту
для одержання високих сталих урожаїв. Як результат проведених робіт, у 1939 р.
на Всесоюзній сільськогосподарській виставці УНДІ соціалістичного