Упрощенная HTML-версия
283
Запроваджуючи лесування опідзолених ґрунтів на перший час як спробу,
співробітники інституту виходили з міркувань, що лес – здебільшого
суглинкувата, карбонатна порода, повинен, насамперед, слугувати як вапно для
насичення ґрунтів основами (Са, Мg), також через насичення ґрунту Са і завдяки
наявності в лесі глинистих часток – поліпшувати фізичні та фізико-хімічні
властивості і деякою мірою збагачувати верхній шар ґрунту на поживні елементи.
Лес, на якому залягають опідзолені ґрунти, був місцевим ресурсом, доступним
для використання без попередньої переробки. Взимку 1933 р. заклали
лабораторний дослід на опідзоленому, легкосуглинковому ґрунті дослідного поля
УНДІАХ у Голосієво для вивчення впливу CaCO
3
та Ca(OH)
2
на заміну реакції
(pH), кількості NO
3
та буферності. Крім того весною 1933 р. заклали вегетаційний
дослід на опідзоленому ґрунті (Батиєва Гора) з внесенням лесу, CaCO
3
та Ca(OH)
2
за гідролітичною кислотністю Каппена. Отримані дані 1933 і 1934 рр. підтвердили
однаковий з вапном влив лесу на врожайність, що означало можливість заміни
лесом гашеного вапна на опідзолених ґрунтах, особливо в місцях, де лес є
материнською породою, на якій утворилися опідзолені ґрунти.
Крім того, проводили дослідження осаду каналізаційних рідин, фільтрації
на полях зрошення, хімічний склад яких дозволяв їх використовувати як добрива
в сільському господарстві
. Дворічні спостереження щодо випливу осаду на
врожайність та якісний склад картоплі привели до висновків про можливість його
використання під цю культуру. Більше того, його ефективність прирівнювалася до
ефективності мінеральних добрив і була вищою порівняно з гноєм.
Найефективніша доза вологого (60%) осаду під картоплю становила 18–25 т на
гектар. Одержані результати1932–1933 років свідчили про високу ефективність
осадів на досліджуваних культурах та повну придатність їх для використання як
органічного добрива. Це давало змогу раціонально використовувати каналізаційні
відходи міст та збільшити кількість добрив у приміських районах.
З’ясовано, що скликана у 1933 р. Всеукраїнська конференція з питань
хімізації сільського господарства опрацювала деякі положення щодо виконання
основних завдань з вивчення способів підвищення родючості ґрунту
.